Kievtown.net

Туристичний портал для тих, хто мандрує до Києва

Мапа Києва

Ресторани Києва

Віза до України

Схема метро Києва

Розваги у Києві

Транспортні послуги 

Погода у Києві  

Магазини Києва

Авіа та зал. квитки

Адреси та телефони

головна >> пам'ятки києва >> монастирі >> голосіївська пустинь

Адреса: вул. Полковника Затєвахіна, 14

Як дістатися до Голосіївського монастиря: від ст. Либідська їхати тролейбусом № 2, 4, 11, 12 до зупинки Парк імені Рильського або маршрутним таксі № 212 до повороту на вул. Полковника Затєвахіна

Монастир Голосіївськийа пустинь

Свято-Покровський монастир Голосіївська пустинь у Києві знаходиться у красивому місці, у глибині лісопарку. Є дві версії походження назви Голосієво. Згідно першої тут на "голій" землі у 18 столітті було розбито парк. Інша версія говорить про те, що назва Голосієво є похідною від дієслова "голосити". За часів нападу на Київ татаро-монгольського війська, на цьому місці голосили жінки, які втратили свої родини та залишилися без даху над головою.

Землю, на якій зараз розташовано Голосіївську пустинь, на самому початку 17 століття придбав Петро Могила (молдавською мовою Петру Мовіле), який спочатку був Лаврським настоятелем, а згодом став Митрополитом Київським. На цій території він звів будинок для своєї родини, а у 1631 році збудував церкву на честь молдавського великомученика Іоанна Нового (Сочавського), причисленого до сонму святих, саме він вважався покровителем роду Мовіле. Могила передав у цю церкву реліквії, які дбайливо зберігалися у його родині та передавалися із покоління у покоління. Серед святинь були частинки мощів Іоанна Нового, а також хрест-мощовик із частками мощів невідомих святих. Із часом тут виник скит Києво-Печерської Лаври – своєрідна літня резиденція Митрополитів Київських, які керували Лаврою. Голосіївську пустинь було обнесено огорожею, з'явилися келії для братії, руками ченців висаджено сад та ліс. Спочатку скит називався так, як й церква, на честь Іоанна Нового, потім його було перейменовано у Голосіївську пустинь.

Наприкінці 17 – початку 18 століття на території обителі при наставництві Митрополита Київського Варлаама (Ясинського) було побудовано нову церкву на честь преподобних Варлаама та Іоасафа. Хоча цей собор й знаходився трохи далі від церкви Святого Іоанна, після його обвітшання, Митрополит Тимофій (Щербацький) прийняв рішення об'єднати їх, назвавши утворену церкву ім'ям великомученика Іоанна Сочавського. Достеменно невідомо, скільки ченців проживало на той момент у обителі, але історики називають число 6, приводячи наступний аргумент – у 1744 році до обителі завітала Імператриця Єлизавета Петрівна, яка згодом пожертвувала 600 рублів на утримання ченців. Така величезна на той час сума могла свідчити лише про те, що ченці ледве-ледве зводили кінці з кінцями. Через деякий час після того, як у Малоросії (нинішня Україна) почалося перетворення та часткове закриття святих обителів, Голосіївську пустинь було реорганізовано у невеликий третьокласний монастир, у якому мешкали 12 ченців. Настоятелем монастиря було призначено Архімандрита Києво-Печерського Зосиму (Валкевіча). За час його керівництва було багато чого зроблено: церкву Святого Іоанна Сочавського перейменували у церкву на честь ікони Божої Матері Живоносне Джерело, до неї добудували боковий вівтар на честь преподобних Зосима та Саватія Соловецьких, а також келію для настоятеля, було оновлений Голосіївський сад.

Розквіт скиту припав на період правління Митрополита Київського Євгенія (Болховітінова), а згодом, святителя Філарета (Амфітеатрова). Останній відродив у Голосіївській пустині скитське проживання, почав відбудовувати святу обитель. За часів Філарета у монастирі відбулися нововведення: було зведено будинок для митрополита із церквою Іоанна Багатостраждального Печерського, Свято-Покровський храм із боковими вівтарями на честь великомученика Іоанна Сочавського і Трьох святителів – Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста. Під керівництвом Філарета було відновлено огорожу монастиря, оновлено келії, добудовано господарські приміщення. Сама пустинь стала називатися так, як й її головний храм – Свято-Покровською.

У 19-20 століттях у Свято-Покровському монастирі Голосіївська пустинь у Києві жили та приймали постриг багато великомучеників. Серед них: митрополит Київський Філарет, ієросхимонахи Парфеній та Феофіл, рясофорний монах Паїсій, старець-духівник ієромонах Олексій та інші Божі угодники. Багато паломників із Греції, які приїжджають на уклін до Голосіївської пустині, відзначають, що за силою духу вона чимось нагадує Афон. Своєрідним ангелом-охоронцем пустині називають Преподобного Олексія Голосіївського, який 20 років прожив у святій обителі. Він мав дар прозорливості, зумів передбачити вбивство царя Миколи Другого. Після смерті батюшку Олексія поховали у пустині, біля вівтаря церкви на честь ікони Божої Матері Живоносне Джерело. У 1918 році Свято-Покровський монастир було пограбовано, а через рік ці землі за рішенням виконкому Київської Ради робітничих депутатів були передані у власність відділу комунального господарства. Багато насельників колишніх Лаврських хуторів, серед яких окрім Голосієво, були ще й Китаївська пустинь та Самбурскій хутір, залишили оселі та були прийняті до числа мешканців села Мишоловка, яке прилягає до Голосієво. У 1923 році все майно монастиря разом із землями було передане Сільськогосподарському інституту. У 1926 році Свято-Покровський монастир Голосіївська пустинь у Києві разом із церквами повністю закрили. У 1930 році радянська влада підірвала храм на честь ікони Божої Матері Живоносне Джерело, а через деякий час було розібрано Свято-Покровську церкву.

Дивно, що хоча під час Великої Вітчизняної Війни через Голосіївський ліс проходила друга лінія оборони Києва та велися безперервні бої, на монастирське кладовище не впав жоден снаряд. Після війни територія монастиря використовувалася по-різному: тут було відкрито чотирикласну школу, потім працювали піонерський табір та туристична база. Поступово пустинь прийшла у повне запустіння. У 1979 році у приватному будинку поруч із обителлю оселилася матушка Аліпія, яка вела подвижницький спосіб життя. Вона передбачила, що Голосієво буде відроджено до життя, що й сталося через вісім років після її смерті. У 1993 році на території Голосієво було відновлено скит Києво-Печерської Лаври. Призначеному настоятелю монастиря Ісааку (Андроніку) треба було починати все практично з нуля, без грошей та з малою кількістю людей. Перша літургія у храмі монастиря відбулася 2 червня 1993 року в день пам'яті святого великомученика Іоанна Сочавського. Згодом було перенесено святі мощі Преподобного Олексія Голосіївського. У 1996 році за благословення Митрополита Київського та всієї України Блаженнійшого Володимира у Голосіївській пустині було відкрито самостійний чоловічий монастир на честь Покрова Божої Матері, його намісником призначено скитоначальника Архімандрита Ісакія.