Kievtown.net

Туристичний портал для тих, хто мандрує до Києва

Мапа Києва

Ресторани Києва

Віза до України

Схема метро Києва

Розваги у Києві

Транспортні послуги 

Погода у Києві  

Магазини Києва

Авіа та зал. квитки

Адреси та телефони

головна >> пам'ятки києва >> монастирі >> успіння божої матері монастир

Адреса: ул. Івана Мазепи, 25

Як дістатися до Успенського монастыря: від ст. метро Арсенальна пройти пішки вулицею Мазепи або їхати автобусом № 24 (тролейбусом № 38) до Києво-Печерської Лаври

Успенський монастир

Монастир Успіння Божої Матері в Києві став одним із перших будівель на території нинішньої Києво-Печерської Лаври. Історія Лаври почалася з того, що у печері, яку покинув Іларіон, перший Митрополит Київський та всієї Русі, оселився Преподобний Антоній. Поступово до нього приєдналися ще 12 ченців, які вирішили усамітнитися від мирського життя. Вони викопали підземні печери та спорудили підземну церкву. Це вже потім храм Успіння Божої Матері став дерев'яним. Хоча з часом Преподобний Антоній викопав собі іншу печеру на північному схилі яру, все ж таки всі основні справи в обителі вирішувалися з його благословення.

Через деякий час ченці звернулися з проханням до київського князя Ізяслава, який виділив їм ділянку для будівництва наземної обителі. Вона стала називатися Верхня Лавра, а печери з горбом - Нижня Лавра. Причому, старий печерний монастир став іменуватися Дальні печери, а підземна келія Антонія на північному схилі - Ближні печери. Між собою Верхня та Нижня частини Лаври з'єднані печерними воротами. Існує кілька входів у Києво-Печерську Лавру. У Верхню Лавру можна увійти з вулиці Січневого Повстання, а також з боку Лаврського провулку, у Нижню - з вулиці Січневого Повстання й з Набережної Дніпра. З боків печерних воріт зображено два сонми Святих, які складають Собор Печерських Святих. Поступово ченці переселилися у наземну обитель. Деякі все ж таки залишилися у печерах, самі ж печери почали викопувати глибше, щоб ховати там померлих. Після того, як настоятеля Лаври було переведено князем Ізяславом на ігуменство у щойно збудований монастир Святого Димитрія Солунського, другим ігуменом у Лаврі став преподобний Феодосій, автор статуту проживання у Києво-Печерській Лаврі, який згодом було прийнято усіма монастирями. Феодосій також став засновником традиції, коли миряни обирали собі духовних наставників із числа ченців.

Окрім того, що Лавра була потужним духовним центром Русі, з кінця 9 століття вона набуває статусу культурного центру. Тут велося власне літописання, зародилася властива Лаврі архітектурна школа, яка згодом вплинула на всі східні землі Русі. В монастирі процвітає мистецтво, особливо іконопис, лікує різні хвороби цілитель Преподобний Агапіт. З кінця 11 століття у монастирі починається шанування Печерських угодників, а з часом багатьох із ченців, які вийшли зі стін Лаври, почали шануватися й поза монастирем. Якщо спочатку Верхню Лавру оточував частокіл, то з кінця 12 століття - цегляна стіна, яку було зруйновано під час нападу на Київ монголо-татарського війська.

З 1596 року ченці Києво-Печерської Лаври, займаючи активну громадянську позицію, ведуть просвітницьку роботу, виступаючи проти насаджування католицької віри. У 1620 році було відновлено український єпископат, зведено у сан архіпастирів, які замінили тих, хто відпав в унію. Одним із настоятелів Лаври був відомий Преподобний Петро (в миру Могила), зведений у ранг Митрополита Київського у 1632 році. Петро Могила зробив великий внесок у розвиток православної віри на Русі, саме він розширив шанування Печерських Святих до кордонів Київської Митрополії. Щоб донести до мирян звістку про ті чудеса, які робить Господь, ченці Києво-Печерської Лаври займалися книгодрукування. Перше друковане видання "Патерика Печерського" з'явилося у Лаврі в 1635 році, три роки потому виходить розповідь про чудеса від спочиваючих у Ближніх та Дальніх печерах мощів Печерських угодників з картами цих підземель. У 17-19 століттях на картах печер з'являються нові імена, а деякі старі зникають. Це сталося через те, що коли переховували мощі, багато з них було втрачено. 1688 рік став знаковим для монастиря, його першим із усіх руських обителей було зведено у ранг Лаври (вищий монастирський титул). У 1762 році Печерських Святих прославлено в рамках Помісної Руської Православної Церкви, згодом число угодників збільшувалося.

Сучасного вигляду Києво-Печерська Лавра набула у 18 столітті, коли її було частково відновлено після всіх руйнувань. Провідним стилем в архітектурі є українське бароко. До наших днів дійшла кам'яна стіна, що оточувала верхню частину Лаври з кінця 18 століття. Стіну увінчано чотирма баштами, дві з яких нагадують храми Святого Іоанна Кущника та Святого Онуфрія Великого. Для потреб благодійності, якою займалася Лавра, у 1909 році на Трухановому острові за проектом єпархіального архітектора Є.Ф. Єрмакова, на гроші мецената Д.С. Марголіна було побудовано двокласну ремісничу школу, а пізніше церкву Святої Єлизавети. Революційні події 1917 року не пройшли безслідно для монастиря Успіння Божої Матері в Києві. Тут було жорстоко розстріляно митрополита Київського Володимира (Богоявленського), школу та церкву Святої Єлизавети на Трухановому острові - повністю зруйновано, а у 20-ті роки 20 століття обитель було знищено, на її території відкрито музей. Тільки з 1942 року в Нижній Лаврі почав діяти монастир, а в 1988 році ченці оселилися й у Дальніх печерах. Ще через рік (у 1989 р.) територія обителі стала єдиним монастирем, тому що їй було повернено й Ближні печери. Сюди перенесли Київську духовну семінарію, а пізніше з'явилася Академія.

На сьогоднішній день Верхня Лавра знаходиться під опікою музею-заповідника, з 1990 року в трапезному храмі відбуваються богослужіння, згодом їх було відновлено в інших храмах Верхньої Лаври. З 1992 року монастир Успіння Божої Матері є резиденцією Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнійшого Митрополита Київського та всієї України, крім того тут зосереджено Київську Митрополію. Богослужіння у Києво-Печерській Лаврі ведуться щодня о 6.00, 9.00 та 16.30, на свята й у недільні дні проходять літургії. Одним із багатств обителі є так званий Лаврське спів, який звучить урочисто та заспокійливо. Лаврський розспів засновано на старогрецькому, але остаточно він сформувався під впливом Київського та південнослов'янського розспівів. Монастир Успіння Божої Матері Києво-Печерська Лавра є візитною карткою Києва, незмінно присутній на всіх екскурсійних маршрутах. Крім того, ця обитель - символ величі православ'я, непохитності християнської віри українського народу.