Kievtown.net

Туристичний портал для тих, хто мандрує до Києва

Мапа Києва

Ресторани Києва

Віза до України

Схема метро Києва

Розваги у Києві

Транспортні послуги 

Погода у Києві  

Магазини Києва

Авіа та зал. квитки

Адреси та телефони

головна >> пам'ятки києва >> монастирі >> китаївська пустинь

Адреса: вул. Китаївська, 15

Як дістатися до Китаївської пустині: від ст. метро Либідська їхати автобусом № 20 до вулиці Китаївської або автобусом № 52 до зупинки Школа; від ст. метро Видубичі їхати автобусом № 43, 65 до зупинки Проспект Науки

Китаївська пустинь

Свято-Троїцький монастир Китаївська пустинь у Києві часто називають українським Афоном. Існує декілька версій походження назви Китаєво. Одні історики пов'язують його із давньоруськими укріпленнями, колись розташованими на цьому місці, оскільки саме слово «китай» перекладається з тюркської мови, як зміцнення, фортеця. Дивною краси природа, лісисті пагорби над Дніпром, які з південного сходу омиваються озерами - це місце дуже нагадує святу афонську землю. Один із згаданих пагорбів називається Китай-гора. Є документальні свідчення, що виникла вона ще у добатиєвські часи, коли тут було споруджено укріплення, оточені з одного боку водою, а з іншого - валом. У 5 столітті на виступаючих майданчиках цієї гори виникли п'ять міст, які згодом об'єдналися в одне - Пересічен. Однак, існує й інша версія походження назви «Китай». Побутує така Лаврське переказ, що засновником Китаївської обителі є Андрій Боголюбський, якого в народі прозвали Китаєм.

Достеменно відомо, що перші поселенці, ченці з Києво-Печерської Лаври, з'явилися на території Китай-гори в 16-17 століттях. У самій горі було засновано печерний монастир, вже наявні печери розширено й упорядковано. Китаївська пустинь на той момент адміністративно підпорядковувалася Києво-Печерській Лаврі. На місці, де зараз розташовано будівлі монастиря, в той час звели наземний лаврський скит. Було організовано келії, у 1716 році під керівництвом київського військового губернатора князя Голіцина тут збудували церкву Преподобного Сергія Радонежського. У зв'язку з тим, що храм було побудовано із дерева, незабаром він постарів, у 1767 році на його місці звели новий кам'яний Свято-Троїцький храм із бічними вівтарями Преподобного Сергія Радонежського та Святого Дмитра Ростовського. За всю історію свого існування храм декілька разів зазнавав перебудов. Сучасна церква представляє собою п'ятиглавий храм, виконаний у стилі українського бароко.

У 18 столітті у Китаївській пустині оселилася Преподобна Досифея. У 15 років втікши з дому, вона під виглядом чоловіка-ченця жила та працювала у Троїцько-Сергієвій Лаврі. Не бажаючи бути упізнаною родичами, вона переселилася до Китаївської пустині, викопавши там для себе печеру. Коли у 1744 році до неї приїхала імператриця Єлизавета Петрівна, блаженна була пострижена у рясофор із ім'ям Досифей (таємницю про те, що вона була жінкою, так ніхто й не знав). Тільки після смерті подвижниці, а поховали її на території Китаївської пустині, сестра, побачивши портрет, відразу ж упізнала утікачку.

Теплий храм в ім'я Дванадцяти Апостолів та кам'яна чотириярусна дзвіниця, яка нажаль не дійшла до наших днів, з'явилися на території обителі у 1835 році. Аж до 1870 року Китаївська пустинь була місцем, де ховали померлих ченців Києво-Печерської Лаври. Сам монастир славився подвижниками, які в ньому проживали. У середині 19 століття у Китаївській пустині мешкав Преподобний Феофіл, наділений даром прозорливості. З Києво-Печерської Лаври сюди було переведено юродивого київського подвижника – рясофорного монаха Паїсія. На території обителі поховано ще одного подвижника благочестя юродивого Іоана Босого. У 1904 році в монастирі з'являється храм Преподобного Серафима Саровського, який було добудований до Лаврської богадільні. Монастирське господарство було досить процвітаючим. Іноки обробляли городи, мали рибні угіддя, фруктові сади, займалися виноградарством та бджільництвом, забезпечуючи медом себе та інші монастирі. Завдяки власній праці ченці могли нагодувати старців богадільні та прочан, які зупинялися у готелі обителі. Надлишки продуктів продалися, а на отримані гроші проводився ремонт монастирських приміщень. У ченців існувала традиція – в день святої Трійці в монастирі проходили ярмарки, взяти участь в яких з'їжджалася величезна кількість народу.

У радянські часи, зокрема у 30-ті роки 20 століття, Свято-Троїцький монастир Китаївська пустинь було закрито, а відродження обителі почалося тільки у 1990 році, коли у Свято-Троїцькому храмі було відкрито парафію. Протягом трьох років, з 1990 по 1993, співробітники наукового відділу Київ-Підземний при Музеї Історії м. Києва та ченці пустині вели роботи з розчищення чернечих печер на Китай-горі. На сьогоднішній день в одній із печер, яка ще у другій половині 19 століття була обкладена цеглою з метою облаштування церкви, освячено підземний храм на честь Преподобної Досифеї Києво-Китаївської. Наприкінці 90-х років 20 століття на території монастиря було побудовано нову дерев'яну триярусну дзвіницю.

Сучасний Свято-Троїцький монастир Китаївська пустинь являє собою цілий комплекс монастирських будівель та угідь. Головним храмом залишається Свято-Троїцька церква, крім того тут функціонує церква Святих Дванадцяти Апостолів, до якої примикають житлові братські корпуси, є господарські будівлі та трапезна.