Kievtown.net

Туристичний портал для тих, хто мандрує до Києва

Мапа Києва

Ресторани Києва

Віза до України

Схема метро Києва

Розваги у Києві

Транспортні послуги 

Погода у Києві  

Магазини Києва

Авіа та зал. квитки

Адреси та телефони

головна >> пам'ятки києва >> монастирі >> свято-введенський монастир

Адреса: вул. Московська, 42

Як дістатися до Свято-Введенського монастиря: від ст. метро Арсенальна або Печерська їхати автобусом № 55, 62, тролейбусом № 38 до зупинки Кінотеатр Зоряний

Введенський монастир

Початок монастирю Введення Божої Матері до храму в Києві поклала Матрона Олександрівна Єгорова, багата капітанська вдова. Поставивши перед собою мету – організувати жіночу громаду, Матрона Єгорова почала скуповувати нерухомість у Печерському районі, зокрема на вулицях Московській та Рибальській, доки не стала власницею всього кварталу. За 16 років вона придбала абсолютно всі будинки на вищезгаданих вулицях, відкривши тут в 1878 році жіночу громаду, в головній будівлі якої було облаштовано церкву. Матрона Олександрівна прийняла постриг з ім'ям Димитрія на честь Димитрія Солунського та стала настоятелькою обителі. Окрім справ громади, Матрона Єгорова також опікувалася богадільнею й лікарнею, надаючи їм всіляку матеріальну допомогу. Після її смерті, а померла вона у Петербурзі, тіло перевезли до Києва й поховали при церкві у жіночій громаді. Введенська громада отримала в спадок не лише все нерухоме майно, але й капітал у розмірі 21 тисячі рублів. Новою настоятелькою було призначено монахиню Євфалію, яка чимало сил поклала на розвиток та подальше облаштування громади, продовжуючи займатися справами богадільні та лікарні, які працювали при громаді.

27 травня 1901 року на місці жіночої громади було утворено монастир. Революційні події радянського періоду позначилися й на житті черниць: монастир було розформовано, черниць репресовано, а останки настоятельки Димитрії були перепоховані на Звіринському кладовищі в Києві. Протягом багатьох років в будівлі монастиря розміщувався клуб, відродження обителі почалося в роки Великої Вітчизняної війни, але в 1961 році храм знову закрили, а черниць переселили до Києво-Флорівської обителі. Тільки в 1992 році було відновлено богослужіння, престольний храм відкрився як парафія. Після капітальної реконструкції головного Введенського храму тут сформувалася громада на чолі з ігуменом Даміаном.

Осінь 1992 року запам'яталася ченцям великим дивом - у храм повернулася ікона Божої Матері "Призри на смиренність" – на сьогоднішній день головна святиня монастиря. Її принесла в дар схичерниця Феодора, якій реліквія дісталася від священика Введенської обителі Бориса Красницького, репресованого в 1937 році. Ця ікона вперше з'явилася в 1420 році в Пскові, як втіха для городян на момент сильного голоду. На жаль, образ загинув під час стихійного лиха, але до наших днів дійшли два списки ікони Божої Матері "Призри на смиренність". Перший знаходиться у Київському Флорівському Вознесенському жіночому монастирі, а другий, про який й іде мова, у Свято-Введенському чоловічому монастирі. Схичерниця Феодора таємно, протягом 55 років, зберігала її у себе в келії у Флорівському монастирі, тільки в 1992 році передала ікону Свято-Введенському монастирю. Таким чином, для ікони було виготовлено спеціальний кіот, розміщено її було зліва від іконостасу. Багато віруючих стверджують, що цей храм став відомим у місті тільки завдяки іконі Божої Матері "Призри на смиренність", оскільки сюди почали приходити прочани, аби вклонитися чудодійному образу. Диво таки сталося. 1 вересня 1993 року на склі, під яким перебувала ікона, закарбувався образ Божої Матері, хоча ікону було розташовано таким чином, що вона абсолютно не торкалася скла.

Дослідженням відбитка займалися київські вчені, і в результаті проведених експериментів було доведено, що відбиток – органічного походження й являє собою нерукотворне відображення Богоматері та Дитини. Цікаво, що на білому тлі відбиток виглядає позитивом, а на темному - негативом. Вчені так й не змогли пояснити, що слугувало запуском механізму утворення зображення ікони на склі. Згодом скло, на якому з’явився відбиток, було розміщено у кіоті поряд із самою іконою. Від ікони Божої Матері "Призри на смиренність", як й від відбитка на склі, багато віруючих отримали зцілення, в храмі почали відбуватися чудеса. Режисер А. Лісовий висвітлив ці події у відеофільмі під назвою "Київське диво". Священний Синод Української Православної Церкви Московського Патріархату, який відбувся 22 листопада 1995 року, визнав Київську ікону Божої Матері"Призри на смиренність" чудотворною. Кожен рік 16 (29) вересня відбувається прославлення цієї ікони, а 19 липня (1 серпня) у монастирі відзначається день появи чудотворного відбитку на склі. У Свято-Введенському монастирі склалася добра традиція – ікону Божої Матері "Призри на смиренність" вивозять до різних єпархій Української Православної церкви для молитовного поклоніння віруючих, а до монастиря привозять інші, не менш чудотворні ікони.

21 серпня 1996 року до нижнього храму на честь Святого Димитрія Солунського було повернуто останки матінки Димитри, які знаходилися тут до перепоховання в радянський період. У грудні цього ж року Введенський прихід було перетворено на чоловічий монастир Введення Божої Матері до храму. На сьогоднішній день головний будинок монастиря складається з двох корпусів, які під прямим кутом сходяться до головного Введенському храму-ротонди. Настоятелем монастиря є архімандрит Даміан (Давидов), богослужіння відбуваються щоденно о 15.00 напередодні свят та о 16.00 в несвяткові дні.