Kievtown.net

Туристичний портал для тих, хто мандрує до Києва

Мапа Києва

Ресторани Києва

Віза до України

Схема метро Києва

Розваги у Києві

Транспортні послуги 

Погода у Києві  

Магазини Києва

Авіа та зал. квитки

Адреси та телефони

головна >> пам'ятки києва >> монастирі >> пантелеймонівський монастир

Адреса: Академіка Лебедєва, 19

Як дістатися до Пантелеймонівського монастиря: від ВДНГ їхати автобусом № 60 до зупинки Інститут мікробіології або від ст. метро Либідська маршруткою № 548 до кінцевої

Пантелеймонівський монастир

Монастир Святого Пантелеймона у Києві або, як його ще називають Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир, розташовано на південно-західній околиці місті, у Феофанії. Дана територія, яка раніше йменувалася Лазаревщіна, отримала свою назву від імені Феофана Шиянова – єпископа Чигиринського, настоятеля Михайлівського Золотоверхого монастиря. Цю ділянку землі було виділено Феофану Шиянову під будівництво. З 1861 року територія Феофанії починає облаштовуватися, а у 1901 році до 100-літнього ювілею Святителя Інокентія (Борисова) вона отримує статус скиту.

Будівництво храму, який пізніше отримав ім'я Святого Пантелеймона, починається на території Феофанії на початку 20 століття. Спочатку собор хотіли назвати на честь Чуда Святого Архистратига Михаїла, але у зв'язку з тим, що у Феофанію приїжджала велика кількість віруючих, які молилися в пам'ять про Святого великомученика Пантелеймона, храм було освячено на його честь. Необхідно відзначити, що Пантелеймон шанується Православною церквою, як цілитель й покровитель воїнів. Максиміан, який керував Нікодимією, де народився й жив Пантелеймон, стратив сотні віруючих. Не оминула ця доля й Пантелеймона, який не побажав зректися православної віри. Його всіляко катували, врешті-решт, кинули на розтерзання хижаків. Як свідчить переказ, леви не тільки не намагалися напасти на нього, але й всіляко лащилася до нього, намагаючись торкнутися руки. Потім святому відрубали голову, а з рани замість крові потекло молоко. Коли ж тіло Пантелеймона кинули в багаття, то після спалення воно залишилося неушкодженим. Великомученика Пантелеймона було зведено у ранг святих завдяки вірному служінню Богові та численним зцілення під час епідемій та мору.

Керівництво будівництвом храму Святого Пантелеймона на території Феофанії здійснював єпархіальний архітектор Є.Ф. Єрмаков. П’ятикупольна будівля ніжного біло-рожевого кольору вдало гармоніювала з навколишньою місцевістю, відрізнялася строгістю й витриманістю пропорцій, вишуканістю виконання куполів. Із приходом радянської влади долю монастирського подвір'я було вирішено, як втім, й долю багатьох православних храмів. Від дзвіниці залишився лише перший кам'яний ярус, два інші (дерев'яні) було знищено. В самому храмі були розстріляні ченці-художники, які розписували стіни собору й відмовилися перервати роботу за наказом червоноармійців.

Хоча у страшні для православної церкви 20-30-ті роки 20 століття Свято-Пантелеймонівський храм частково уцілів, то під час Другої Світової війни він зазнав мінометного обстрілу. При обороні Києва під куполами розміщувалися вогневі точки. У післявоєнні роки на території храму споруджено експериментальні майданчики Інституту Механіки Академії Наук УРСР. Було розібрано кутові голови, а внутрішній простір собору перетворено на багатоповерхове приміщення, щоб було зручно проводити експерименти з вибухами направленої дії. Всередині храму розміщувалися металеві конструкції, труби різної довжини, замість колись гарного мозаїчного полу встановлено залізничне полотно. Об'єкт відносили до категорії підвищеної таємності, про це красномовно свідчить той факт, що співробітникам, які працювали на різних поверхах, було категорично заборонено зустрічатися один з одним.

У квітні 1990 року Свято-Пантелеймонівський собор було знято з балансу Інституту Механіки Академії Наук УРСР, його було оцінено у 185.416 рублів. А вже у травні цього ж року будівлю передано Українській православній церкві, настоятелем призначено архімандрита Серафима. У той час будівля собору знаходилася у тяжкому стані, на її відновлення пішло багато часу та коштів. Спочатку було розібрано внутрішні перегородки, що слугували лабораторіями, потім реконструйовано куполи, встановлено хрест на центральному куполі. Щоб закласти вибоїни від мін, довелося шукати стару цеглу, на якій можна було виточити 18 граней, сучасна для таких цілей не підходила. Поступово храм було повністю відновлено. Тепер сюди приїжджає величезна кількість паломників, аби помолитися за здоров'я своїх близьких, про їх зцілення. На території скиту багато цілющих джерел, найбільш відомим з яких є Свято-Пантелеймонівське джерело. Поруч із ним споруджено хрест та встановлено ікону.

У монастирі живуть 30 черниць, якими опікуються три старі жінки: матінка Фекла, яка керує кухнею, матінка Мастридія та матінка Анімаїса, які є алтарницями. День черниць розпочинається дуже рано. Після ранкової молитви, яка відбувається у домовій Всіхсвятській церкві, кожна черниця виконує свою роботу. Ввечері – знову молитва. Інокині моляться за прощення гріхів та нерозумних вчинків, взаєморозуміння та мир. Недарма кажуть, що уклад кожного монастиря залежить від його настоятеля. Отець Серафим (Дем `янів) присвятив все своє життя подвижництву та вірі в Бога. Він радо зустрічає прихожан, наставляючи їх на шлях істинний.

У 1993 році Синод Української Православної церкви на прохання настоятеля Свято-Пантелеймонівського собору архімандрита Серафима та ігумені Києво-Покровського монастиря Маргарити передав храм із усіма супутніми будівлями й земельними угіддями Покровському жіночому монастирю, з метою утворення на цьому місці скиту.