Kievtown.net

Туристичний портал для тих, хто мандрує до Києва

Мапа Києва

Ресторани Києва

Віза до України

Схема метро Києва

Розваги у Києві

Транспортні послуги 

Погода у Києві  

Магазини Києва

Авіа та зал. квитки

Адреси та телефони

головна >> пам'ятки києва >> монастирі >> Флорівський монастир

Адреса: вул. Флорівська, 6/8

Як дістатися до Флорівського монастиря: від ст. метро Контрактова площа їхати до вулиці Флоровської

Флорівський монастир

Свято-Вознесенський Флорівський монастир у Києві є найстарішим у столиці України. Історичні дані свідчать, що монастир існував ще у 1482 році, але перша документальна згадка про святу обитель датується 1566 роком й зустрічається у грамоті, написаній королем Польщі Сигізмундом II Августом київському князю К.К. Острозькому. Документ говорить про те, що права на керування монастирем, розташованим при церкві Святих Флора та Лавра, повинні бути передані протопопу Якову Гулькевичу, а згодом, його нащадкам-священнослужителям. Богослужіння, згідно цієї грамоти, слід проводити за грецьким звичаєм. У 1632 році Іван Богуш-Гулькевич передав право на намісництво у Флоровському монастирі ігумену Агафію (Гуменицькому), при цьому поставив умову, що обитель має належати Православній церкві.

Наказ імператора Петра I, виданий у 1711 році, поклав початок реорганізації Флоровського монастиря. До нього було приєднано Вознесенський жіночий монастир, розташований на той час навпроти Святих воріт Лаври, де зараз знаходиться колишній арсенал Києво-Печерської фортеці. Сам Вознесенський монастир було засновано на початку 17 століття, йому належали великі угіддя, які перейшли до монастиря за ігуменства матері відомого українського гетьмана І. Мазепи Марії Магдалини Мазепин. Тому, при приєднанні до Флоровського монастиря Вознесенської обителі ці угіддя також відійшли до флоровських черниць. У 1718 році із-за сильної пожежі багато будівель, у тому числі й церкву Святих Флора та Лаври, було знищено, проте завдяки пожертвам парафіян все було швидко відновлено. Церква Святих Флора та Лавра є найстарішою будівлею обителі. Перший ярус прямокутного храму з виступаючою поблизу південно-західного кута баштою було зведено у 18 столітті, а другий закінчено вже на початку 19 століття. У 1732 році почалося будівництво дзвіниці над Святими воротами (стиль класицизму), яке проходило у декілька етапів й завершилося тільки у 1821 році. У 1872 році на території монастиря споруджено кам'яний Вознесенський храм, який функціонує досі. Його будівництво зайняло майже 10 років. Архітектура собору по-своєму унікальна, оскільки риси хрестовокупольної церкви тут гармонійно поєднано з розташуванням башт по одній поздовжній осі, що було характерно для українського дерев'яного зодчества. Храм має правий боковий вівтар в ім'я Казанської ікони Божої Матері (на початку він називався в ім'я Собору Пресвятої Богородиці).

Свято-Вознесенський Флорівський монастир у Києві, крім своєї архітектурної цінності, відомий ще й тим, що тут жили та приймали постриг відомі на Русі жінки. Це княгиня Шаховська, княжна Катерина Милославська, графиня Апраксіна, Олександра Мельгунова, яка пізніше заснувала Серафимо-Дiвєєвський монастир, ігуменя Парфенія, яка була духовною дочкою та першим біографом Преподобного ієросхимонаха Парфенія Київського. Княгиня Наталія Долгорукова також присвятила своє життя Богові. Після страти чоловіка І.А. Долгорукого, у Флоровському монастирі вона прийняла постриг із ім'ям Нектарії, перед тим кинувши у Дніпро свою обручку. Всі перенесені страждання княгиня описала у своїх мемуарах "Своєручних записках", які були видані у 1810 році. Досить відомою на території Русі стала книга "Благоговійні християнські роздуми", написана ігуменею Флоровського монастиря Смарагдою.

У 1810 році сильна пожежа охопила весь Поділ, полум'я досягло й Свято-Вознесенського Флоровського монастиря. Вогонь був такої сили, що плавилися куполи. Розпочався тривалий процес відновлення. На гроші, виділені державною скарбницею (133 тисячі рублів), було реконструйовано Вознесенську та Трапезну церкви. Крім того, трохи на захід від церкви Святих Флора та Лавра у 1824 році на гроші парафіян побудовано класичну церкву-ротонду в ім'я Воскресіння Христового. У 1844 році відбулося освячення кам'яного храму на честь Казанської ікони Божої Матері, який за радянських часів було перебудовано під фабрику. У 1835 році у власність Свято-Вознесенського Флоровського монастиря було передано гору Киселівка, де в 1857 році побудували Троїцьку церкву. Перша назва цієї гори – Замкова. Спочатку ця територія була міським дитинцем, а після спалення замку, де жив голова польської адміністрації А. Кисіль, ім'ям якого згодом й було названо гору, вона спорожніла. Крім церкви тут заснували ще й чернече кладовище, яке функціонувало й як громадянське аж до 1960 року. На сьогоднішній день від Троїцької церкви залишився тільки фундамент. Флоровську церкву на території монастиря було перейменовано у церкву Святого Миколая Мирлікійського. У 1870 році на території монастиря відкрито школу для дівчаток із незаможних родин. До кінця 19 століття тут було організовано ще богадільню та лікарню.

Флорівський монастир

Флорівський монастир, як і багато інших святих місць, було закрито у 1929 році, а відродження його почалося в 1941 році. Переживши воєнні роки, монастир вистояв та радо приймав парафіян. Флоровська обитель прославилась ще й тим, що тут сталося диво. Після молитви перед іконою Божої Матері "Призри на смиренність" від глухоти одужала дівчинка. Протягом багатьох років схимонахиня Феодора, до якої реліквія перейшла від священика Введенської обителі Бориса Красницького, таємно зберігала її у себе в келії, а у 1992 році передала ікону в дар Свято-Введенському монастирю. На сьогоднішній день кожен турист, який приїжджає до Києва, не кажучи вже про прочан, намагається відвідати Свято-Вознесенський Флорівський монастир, щоб на власні очі переконатися в його архітектурній красі, відчути духовну атмосферу святої обителі.