Kievtown.net

Туристичний портал для тих, хто мандрує до Києва

Мапа Києва

Ресторани Бари Кав'ярні Києва

Віза до України

Схема метро Києва

Розваги у Києві

Транспортні послуги 

Погода у Києві  

Магазини Києва

Авіа та зал. квитки

Адреси та телефони

головна >> пам'ятки києва >> архитектурні пам'ятки >> шоколадний будиночок

Адреса: вул. Шовковична, 17

Телефон: +38 (044) 253 31 60, заказ екскурсій +38 (044) 253 05 21

Час роботи: з 11:00 до 18:30, вихыдны: понедылок, четвер

Як дістатися: найближча ст. метро Хрещатик

Шоколадний будиночок

Шоколадний будиночок, в якому зараз розміщується філія Київського музею російського мистецтва, був побудований для купця першої гільдії Семена Семеновича Могильовцева (Могілєвцева) у 1899 році. Двоповерхова будівля виконана в стилі венеціанського ренесансу, автором проекту був головний архітектор Києва В.М. Ніколаєв.

Могильовцев походив з сім'ї брянських лісопромисловців, і після переїзду до Києва продовжив займатися сімейною справою. В історію Києва Могильовцев увійшов як щедрий благодійник. На його кошти, а виділив він немало - 500 000 рублів, був побудований Педагогічний музей, розташований за адресою вул. Володимирська, 57. Ця будівля ледь не загинула під час відступу радянських військ з Києва, коли центр міста був майже повністю замінований. Як не парадоксально, але саме німецькі сапери врятували музей від знищення.

Будучи людиною заможною, Могильовцев не цурався розкоші в особистому житті. На його замовлення було побудовано один з найдорожчих особняків в Києві на той час, зараз відомий як Шоколадний будиночок. Будинок знаходився в престижному районі міста - Липках.

Головний вхід до будівлі розташовувався по вулиці Шовковичній. Він оформлений порталом з безордерной напівколон, що підтримують фриз, повитий ліпленням у вигляді листя та напівкруглий фронтон з картушем й завитками в тимпані. Над архівольтами (обрамлюючі дуги) вікон другого поверху поміщені кадуцеї - жезли античного бога торгівлі Меркурія. Така символіка була цілком закономірною, якщо згадати, яким родом діяльності займався господар особняка, купець та статський радник С.С. Могильовцев. Загальна площа будинку складає близько 900 квадратних метрів. З вулиці Пилипа Орлика розташовується запасний вхід в будівлю.

Шоколадний будиночок не завжди був пофарбований у такий колір, яким ми бачимо його зараз. Спочатку у забарвленні фасадів були присутні кілька кавових та шоколадних відтінків, завдяки чому вигідно виділялися окремі елементи фасаду. Колір шоколаду та обробка у вигляді плиток, схожих за формою на ті, у вигляді яких виготовляють справжній шоколад, і дали назву цьому особняку. До речі, навпроти Шоколадного будиночка знаходиться ще один відомий київський особняк - будинок Ковалевського, також видатний архітектурний пам'ятник та міська пам'ятка.

Будівля яскраво демонструє художній хист архітектора В. Ніколаєва, який він не так часто застосовував у своїх роботах. Інтер'єри приміщень Шоколадного будиночка говорять як про добрий смак замовника, так і про неабиякі здібності та сміливості їх творця. < /p>

Усередині кожна кімната оздоблена в різних стилях, таких як ренесанс, модерн, готика, бароко. Розписи стін та стель справляли незабутнє враження своєю монументальністю. Багата ліпнина, позолота, різьблені дерев'яні деталі, підлоги з художнім паркетом, кольорові вітражі, мармурові сходи з кованими огорожами - все це було надзвичайно розкішно, і зараз оцінюється експертами як твори мистецтва, що мають високу художню цінність.

Від вулиці Пилипа Орлика садиба відокремлена високим парканом з кованими гратами. Парадний в'їзд розташовувався по вулиці Шовковичній, але ворота не збереглися до нашого часу. Усередині розташовується невелике подвір’я. З боку двору будівля виглядає триповерховою, в цокольному поверсі розміщувалися підсобні служби: кухня, пральня та інше.

Шоколадний будиночок

Головний вхід веде в просторий вестибюль, звідки відвідувач міг пройти до кімнат першого поверху або піднятися сходами на другий поверх, який був парадним.

Кімнати були влаштовані за анфіладним принципом, тобто, вони були прохідними. Таке планування чудово підходило для прийомів. Переходячи з однієї кімнати в іншу, гості могли насолоджуватися зміною вражень.

Монументальні сходи з білого мармуру з бронзовими поручнями виконані в стилі ампір. Кольорові піскоструминні вітражі були матовими та приглушували зовнішній світ, створюючи атмосферу таємничості. Мавританський зал поставав перед гостями у всій красі кручених східних арабесок. Це невелике приміщення прилягало до парадної їдальні. Самим яскравим його елементом були гіпсові різьблені панелі. Візантійський зал якраз і виконував роль парадній їдальні. Тут погляд одразу ж впадає на зображення гірлянд з фруктів, які обрамляють їдальню.

Найбільший зал Шоколадного будиночка був оформлений у стилі французького бароко, він носить назву Білого залу. Тут проходили урочисті прийоми, влаштовувалися концерти та бали. В особняку була й ще одна столова, оформлена в манері ренессансу. Тут переважали бордові відтінки. У цій їдальні мались потаємні двері для прислуги. Як було прийнято в ті роки, після закінчення застілля чоловіки та жінки розходилися по різних кімнатах. Так, жінки йшли наліво в будуар в стилі модерн, а чоловіки - праворуч у курильню, де був балкон та сходи, що ведуть в палісадник.

Жіночий зал був оформлений з притаманною модерну вишуканістю та барвистістю. В настінному живопису яскраво виражені етнічні мотиви, втілені за допомогою поєднання екзотичних квітів та маків, а іриси, зображені на вітражах, знаходяться поруч з волошками. Був у Шоколадному будиночку і Російський зал. На зберігшихся фрагментах розписів цього залу можна побачити орнаменти з ювілейною царської купюри гідністю п'ять карбованців, яка тоді тільки ввійшла в обіг.

Далеко не уся це пишність збереглося до нашого часу. Після Жовтневої революції 1917 року Шоколадний будиночок переходив від одного господаря до іншого. У 1925 році його пристосували для проживання співробітників Академії Наук. У ті роки тут жили такі відомі діячі як академік Матвій Іванович Яворський, професор Микола Омелянович Макаренко, відомий своєю винятковою роллю в справі порятунку Софійського собору в Києві.

У 1934 році Шоколадний будиночок реконструювали за проектом архітектора П. Альошина та передали НКВС. З 1960 по 1980 роки в будівлі розміщувався Палац одружень. У 1982 році в майже аварійному стані Шоколадний будиночок був переданий Управлінню культури та мистецтв київського виконкому, яке виділило кошти на проведення ремонтних й реставраційних робіт у будинку. Але кошти надходили дуже невеликими сумами, і їх вистачало лише на найнеобхідніші роботи, тому довгі роки цей архітектурний пам'ятник продовжував перебувати в жалюгідному стані. /p>

З 1986 року тут розмістилася дитяча картинна галерея. Нова сторінка в житті Шоколадного будиночка почалася в 2009 році, коли було прийнято відкрити тут філію Київського музею російського мистецтва. Дитячу галерею не виселили, а реорганізували і зробили частиною музею, а саму будівлю вирішили повноцінно реконструювати.

УФахівці стверджують, що на відновлення втрачених інтер'єрів піде не один рік і чимало коштів. Радує прагнення реставраторів максимально дотримуватися історичної дійсності, відновити будівлю та повернути їй усю колишню розкіш. Як і в минулі рази, Шоколадний будиночок не закрили повністю, а проводили відновлювальні роботи по частинах, і вже 17 лютого 2010 року він відкрився для вільного відвідування.

Зараз тут працює картинна галерея, школа естетичного виховання, музей приватних колекцій, а також музей однієї картини. Експозиція музею однієї картини буде змінюватися. У Шоколадний будиночок планують привозити який-небудь один відомий витвір мистецтва та влаштовувати тематичні зустрічі, перегляд фільмів.