Kievtown.net

Туристичний портал для тих, хто мандрує до Києва

Мапа Києва

Ресторани Бари Кав'ярні Києва

Віза до України

Схема метро Києва

Розваги у Києві

Транспортні послуги 

Погода у Києві  

Магазини Києва

Авіа та зал. квитки

Адреси та телефони

головна >> пам'ятки києва >> архитектурні пам'ятки >> замок ричарда

Адреса: Андріївський узвіз, 15

Як дістатися: найближча ст. метро - Поштова площа, піднятися на фунікулері нагору та пройти на Пндріївський узвіз по вул. Володимирській, або Трьохсвятительскій

Замок Ричарда

Одна з найромантичніших архітектурних пам'яток Києва – Замок Ричарда на Анріївському узвозі. Багато хто при згадці імені Ричарда відразу ж подумає про англійського короля Ричарда Левине Серце. Але Ричард загинув у Франції навесні 1199 року, а будинок був побудований сім століть поспіль, у 1902-1904. Може, замовниками були його нащадки? Теж ні. Звідки ж ця незвичайна назва? Адже так будівлю називають не лише самі кияни, а й таке авторитетне видання, як енциклопедичний довідник Київ.

Історія цієї будівлі, зведеної в стилі англійської неоготики, повна таємниць. Замок Ричарда був і господарським будинком, і здавався в оренду, і повинен був поповнити лави готелів Києва. Деякий час автором проекту вважали легендарного Владислава Городецкого, творця знаменитого в Києві Будинку з химерами. Але до Замку Ричарда архітектор не має жодного відношення, хоча, справді, споруда з островерхими шпилями, зубчастими стінами, критою гелереєю, що веде у внутрішнії дуже затишний двір – це трохи схоже на проекти Городецького.

Те, що автор будівлі вирішив залишитися невідомим, швидше за все, невипадково. Річ у тому, що за рік до початку спорудження будинку на Андріївському узвозі в Києві, журнал Будівельник опублікував проект фасаду житлової будівлі міністерства внутрішніх справ, який планували побудувати на Аптекарському острові в Санкт-Петербурзі. Проект так і залишився нереалізованим, але фасад Замку Ричарда дивно на нього схожий. Факт використання чужої ідеї безперечний.

Питання про авторство на сьогоднішній день так і залишається відкритим. За однією з версій – автором проекту був сам господар садиби, будівельний підрядчик Дмитро Орлов. Але, враховуючи дуже складний рельєф місцевості, важко повірити, що справа обійшлася без участі професійних архітекторів. В зв'язку з цим згадуються імена архітекторів Євгена Ермакова і Андрія Краусса, але це всього лише припущення.

Погана слава почала супроводжувати будинок ще з моменту будівництва. 24 березня 1904 року через необечність робітників в будівлі спалахнула грандіозна пожежа, і, не дивлячись на раціональне пояснення причин пожежі, які встановило слідство, він справив сильне враження на жителів району, які почали говорити про нечисту силу. Особливо ці чутки затвердилися після того, як господаря будинку, Дмитра Орлова вбили в серпні 1911 року поблизу Благовіщенська, де він також займався будівництвом. Погана репутація закріпилася за будинком остаточно.

Удова Орлова залишилася з п'ятьма дітьми на руках, і вимушена була продати будинок. Наступні власники змінялися з калейдоскопічною швидкістю: Марія Франк, купець Анатолій Серебренников, князь Павло Урусов. З приходом радянської влади будівлю націоналізували, та перетворили на комунальні квартири.

Причиною такої частої зміни господарів стали несамовиті стогони та виття, які часто звучали в пічних і вентиляційних трубах. По місту поповзли чутки одна страшніше за іншу, сміливці погрожували рознести будинок по цеглинці, аби знищити лігво нечистої сили.

Але, завдяки щасливій випадковості, в долі будівлі стався перелом. Відомий історик, професор Київської духовної академії Степан Голубев, який винаймав в будинку квартиру №15, змучений завиваннями в пічній трубі, обстежив димар і виявив там причину – звичайну яєчну шкаралупу. Мабуть, будівельники вдалися до цієї хитрості, використавши її як голосник. Також відомо, що під час проведення реконструкції будівлі, будівельники виявили шийки пляшок, вмурованні в стіни, – вони теж створювали ефект завивання.

Замок Ричарда

Вся річ у тому, що Дмитро Орлов не був чесним підрядчиком і з будівельниками остаточно не розрахувався – тому ображені робітники вирішили помститися господареві. Вони добилися свого, мешканці наввипередки втікали з будинку, а господар зазнавав збитки, причину ж ніхто виявити не міг.

Замком Річарда Левине Сердце назвав будинок в 1967 році відомий київський письменник Віктор Некрасов. У нарисі, присвяченому будинку № 13 на Андріївському узвозі, будинок, де жив Михайло Булгаков, і де пізніше "прописав" сім'ю Турбінних), саме так він назвав будівлю по сусідству. Письменник розповів про те, що Замком Ричарда він і його друзі прозвали будинок в дитинстві, воюючи на його рівнях і містках. Але насправді все було трохи інакше.

А вся річ у тому, що в "замку" впродовж 60 років жив деякий пан Ричард Юревич – блискучий розповідач, вигадник і жартівник. Він був найстарішим знаменитим мешканцем будинку, і міг розповісти багато що. До Ричард Юревич тримав лавку з найрізноманітнішими товарами. Тут можна було знайти навіть презервативи – рарітетна річ для початку 20 століття. У цю лавку часто заглядали художники та літератори. Також відомо, що під час окупації фашистами Києва, в підвалах Замку Ричарда Юревич ховав в євреїв, рятуючи їх від загибелі. У 1966 році, під час однієї зі своїх прогулянок, Віктор Некрасов і познайомився з Ричардом Юревичем. Вони потоваришували, і Юревич охоче ділився історіями з життя будинку. Саме його жартома став називати Ричардом Левине серце Некрасов. А потім розповсюдив це прізвисько і на весь будинок.

Містична аура не покинула будівлю до цих пір. У це важко повірити, але майже 25 років Замок Ричарда стоїть порожній. У 1983 році з нього виселили всіх мешканців, почали капітальний ремонт будинку, аби відкрити тут відомчий готель, але справа просувалася повільно, а в 1990 році і зовсім зупинилося. Думка перетворити споруду в готель дуже сумнівна. Тому що біля нього навіть ніде влаштувати паркову для автомобілів.

Потім, було вирішено замість відомчого готелю Києва відкрити приватний. Знайшли інвестора, який вклав в будівництво готелю 2 мільйони доларів, але справа знову зупинилася.

Містика? Хто знає. Вся вулиця овіяна легендами, тому можливо все. Єдине, чого не хотілося б, аби Замок Ричарда повільно руйнувався і не залишив після себе жодного сліду, як це часто відбувається з історичними будівлями у наш час., тим паче, все настирливіше розповсюджується ствердження, що будинок не має ніякої архітектурної цінності...