Kievtown.net

Туристичний портал для тих, хто мандрує до Києва

Мапа Києва

Ресторани Києва

Віза до України

Схема метро Києва

Розваги у Києві

Транспортні послуги 

Погода у Києві  

Магазини Києва

Авіа та зал. квитки

Адреси та телефони

головна >> пам'ятки києва >> мости >> миколаївський міст

Миколаївський ланцюговий міст у Києві став першою капітальною мостовою переправою в столиці України. Історія його створення неоднозначна й дуже цікава. Дерев'яні переправи в Києві існували, мабуть, з моменту заснування самого міста. Вони навіть згадуються у літописах. До 19 століття у Києві функціонували чотири основні поромні переправи - Подільська, Спаська, Наводницька та Либідська.

Район Задніпров'я, який на той момент був зовсім пустельним, викликав захоплення у багатьох. Не дарма ж ці землі постійно з чимось порівнювали: то з акордами Гайдна, то з полотнами Мікеланджело та Рафаеля. К. Паустовський навіть провів паралель із Венецією. Адже є у Києві й власна Венеціанська протока, названа так через те, що паводок, який тут утворювався кожного року, буквально затопляв територію сучасного Гідропарку. Тут навіть стояли київські "палаццо" - будівлі на високих палях, працювали місцеві гондольєри, так що від Венеції тодішній Київ мало чим відрізнявся. Справжньою гордістю й своєрідною архітектурною родзинкою цього району став Миколаївський ланцюговий міст. Багато вчених вважають, що він став прообразом Бруклінського мосту через Іст-Рівер, який було побудовано в Нью-Йорку в 1883 році.

Небагато корінних жителів Києва знають про те, що на місці, де згодом звели Миколаївський ланцюговий міст, спочатку стояв тимчасовий плавучий Спаський міст, який збудували за велінням царя Федора Олексійовича у 1680 році. Таку назву міст отримав із-за того, що дорога від нього вела безпосередньо до Спаської церкви. Згодом цю тимчасову переправу почали упорядковувати й розширювати, таким чином, вона розташувалася неподалік від Наводницького пагорба між Печерським й Видубицьким монастирями, стала називатися Наводницьким мостом. На сьогоднішній день мало що в цій місцевості нагадує про існування Наводницького мосту, тільки залишилася однойменна вулиця. Коли ж наступали холоди, Дніпро покривався льодом, тут влаштовували спеціальну переправу, яка працювала до початку відлиги. Біля берегів зводили дерев'яні поручні та з'їзди на лід. Біля переправи навіть чергували солдати, які пильно стежили за тим, щоб кияни дотримувалися запобіжних заходів й не ризикували своїм життям, особливо в період, коли лід починав рушати з місця.

Проект будівництва Миколаївського ланцюгового мосту в Києві було розроблено англійським інженером Чарльзом Віньолем. У середині 40-х років 19 століття наші вітчизняні інженери П. Мельников та С. Кербедза після детального його вивчення внесли деякі корективи. План будівництва мосту затверджувався безпосередньо самим імператором Миколою I, який й дав добро на початок робіт. У районі впадіння річки Чорторий у русло Дніпра, навпроти Аскольдової могили 30 серпня 1848 року в урочистій обстановці відбулася закладка першого каменя у фундамент нового київського мосту. Підвісна система була обрана не випадково. Оскільки в цій місцевості спостерігався постійний тиск льодовикових мас, варіант підвісного мосту підходив. До зведення мосту підійшли дуже ґрунтовно, перед тим, як почати будівництво, на березі були споруджені бараки для робітників, серед яких були й кріпаки, й старовіри, й українці, й росіяни. Всі металеві конструкції виготовили в Бірмінгемі, потім доставили до Одеси на шістнадцяти судах. З Одеси на підводах дані конструкції перевозили в стольний град Київ. До столиці навіть прибув Чарльз Віньоль з двома синами - Гуттоном та Генріхом, щоб взяти безпосередню участь у керівництві будівництвом. Загальна сума витрат на зведення Миколаївського ланцюгового мосту склала більше 3,5 мільйонів рублів.

Необхідно відзначити, що Миколаївський міст став єдиним у світі шестипрольотним переходом через водний простір. Довжина мостового полотна становила 776 метрів, вага конструкції сягала близько ста тисяч пудів, а одна ланка в ланцюзі важила близько 192 кг. На п'яти облицьованих гранітом "биках", які представляли собою своєрідну опору, були встановлені портали у вигляді напівкруглих арок з баштами. На опори помістили спеціальні коробки, через які провели ланцюги із залізних ланок. Мостове полотно складалося з гратчастих балок, які кріпилися до ланцюгів за допомогою залізних прутів. Підставою для проміжних опор служив бетонний масив, закладений прямо на ґрунті в обгородженій перемичками улоговині. Якщо говорити про архітектурний стиль, то тут превалювала англійська готика. Цікаво, що опівночі певна частина Миколаївського ланцюгового мосту роз’єднувалася, щоб пропустити суда, що курсували Дніпром.

Миколаївський міст було освячено 28 вересня 1853 року, а введення його в експлуатацію відбулося рівно через рік, постійний же рух мостом транспорту було дозволено тільки в 1855 році. Відкриття Миколаївського мосту навіть описав в одному зі своїх оповідань М. Лєсков. За проїзд мостом стягувалася певна плата - 20 копійок за однокінних екіпаж, 40 копійок - за двокінний. Біля самого мосту під горою знаходилася церква Святого Миколая, при якій працювали так звані московські цибульні лазні. На протилежному березі продовженням мосту була шосейна гребля, яка регулювала течію Дніпра та його рукав.

У 1920 році відступаючи з Києва, білополяки підірвали Ланцюговий міст. Роботи по його відновленню розпочалися лише через п'ять років. Безпосередню участь в цьому процесі прийняв академік Е.О. Патон, який довго виношував ідею суцільнозварного мосту. На місці зруйнованого Ланцюгового мосту Патон збудував міст імені Євгенії Бош, який, на жаль, не витримав випробування Великою Вітчизняною війною. Тоді він був остаточно зруйнований. Миколаївський ланцюговий міст став справжньою візитною карткою Києва. Його часто фотографували, навіть розмістили його зображення на листівках. Напевно, проектувальники та будівельники цього "архітектурного дива" були б приємно здивовані дізнавшись, що точна срібна копія Ланцюгового мосту демонструвалася в Лондоні, в Кришталевому палаці архітектора Пекстона на Всесвітній виставці 1854 року.