Kievtown.net

Туристичний портал для тих, хто мандрує до Києва

Мапа Києва

Ресторани Києва

Віза до України

Схема метро Києва

Розваги у Києві

Транспортні послуги 

Погода у Києві  

Магазини Києва

Авіа та зал. квитки

Адреси та телефони

головна >> пам'ятки києва >> парки та сквери >> бабин яр

Адреса: Дорогожичі

Як дістатися до Бабиного Яру: ст. метро Дорогожичі

Бабин Яр

Бабин Яр у Києві - це історичне місце, відоме далеко за межами не тільки Києва, але й усієї України. Бабин Яр розташований у північно-західній частині Києва, між районами Лук'янівка і Сирець, поблизу станції метро Дорогожичі. Ця місцевість набула сумної популярності завдяки подіям 1941 року, коли тут було жорстоко розстріляно величезну кількість людей. До цих пір історики не прийшли до єдиної точки зору з приводу точної кількості загиблих у Бабиному Яру. У різних джерелах вказуються різні відомості, від 33 до 100 тисяч.

Територія, яка нині називається Бабиним Яром у Києві, вперше згадується в 1401 році. На цьому місці тоді стояв шинок, його господиня продала ці землі домініканському монастирю. У 1869 році тут відкрився Сирецький військовий табір, а рік потому поблизу Бабиного Яру (з південної його сторони) почалося будівництво Лук'янівського цивільного кладовища, територія якого на сьогоднішній день є заповідною зоною. Ще одне кладовище, для євреїв, відкрилося поблизу Бабиного Яру в 1894 році. Воно примітно тим, що тут існувала окрема ділянка для поховання караїмів. Нове єврейське кладовище було зруйновано під час Другої Світової війни, а могили, що залишилися, перенесено на Берковецьке кладовище.

Саме в 1941 році на території Бабиного Яру відбулися події, які принесли цій місцевості всесвітню популярність. Недалеко від яру, який став своєрідною могилою для багатьох людей, розташовувалася психіатрична лікарня ім. Івана Павлова. Її пацієнти, у кількості 752 чоловік, були розстріляні першими 27 вересня 1941 року. Яр, куди скидали тіла, був на той момент одним із найглибших у Києві. Його довжина складала 2,5 км, а у глибину він сягав понад 50 м. На дні протікав струмок, який на сьогоднішній день взято в колектор. Обманним шляхом все єврейське населення міста, а це в основному були жінки, діти і люди похилого віку, оскільки чоловіки воювали, було зібрано нібито для перепису населення.

Було встановлено пропускний пункт, за який проходило не більше 30-40 осіб. Їх зганяли на край яру, а кулеметник, який знаходився на протилежному боці, розстрілював відразу всіх. Щоб заглушити крики, голосно працювала музика, а над яром кружляв літак. Як тільки яма заповнювалася трупами в 2-3 шари, їх пересипали землею і, все починалося знову. Було знищено близько 33 тисяч євреїв, а після розстрілів 1, 2, 8 і 11 жовтня 1941 року, ця цифра збільшилася ще на 17 тисяч. На цьому жорстокі страти не припинилися. Було вбито ще 100 матросів Дніпровського загону Пінської військової флотилії (10 січня 1942 року), членів ОУН, серед яких відома українська поетеса Олена Теліга разом із чоловіком. Бабин Яр став могилою для п'яти циганських таборів. 18 лютого 1943 року в Сирецькому концтаборі біля Бабиного Яру було розстріляно трьох гравців футбольної команди "Динамо", сам табір при відступі частково знищено, а трупи було спалено. Після звільнення Києва, бараки Сирецького табору, які залишилися цілими, використовувалися для утримання військовополонених.

Середина 50-х років 20 століття стала не найкращим періодом для Бабиного Яру в Києві. Цю місцевість було частково засипано, вулицею Мельникова її розділено на дві частини. Південна частина Бабиного Яру перетворилася на парк, певну територію якого згодом було віддано під гаражі, а на північній - побудовано житловий масив Сирець, спортивний комплекс, розбито сквер. У 1950 році на територію Бабиного Яру скинули рідкі відходи цегельних заводів, а через 10 років через різке сніготанення, тут утворився селевий потік висотою до 14 метрів, який хлинув у бік Куренівки. Було затоплено до 30 га площі, зруйновано трамвайне депо ім. Красіна і Кирилівське кладовище. За офіційними даними в цій катастрофі загинуло 145 чоловік, але існує думка, що ця цифра сягає 1,5 тисяч. Ця сумна подія отримала назву Куренівська трагедія. Масштаби катастрофи оспівано у вірші Є. Євтушенко під назвою Бабин Яр. Воно слугувало стимулом до написання Д.Д. Шостаковичем 13-ї симфонії. Однойменний документальний роман А. Кузнєцова, що розповідає про масові розстріли в Бабиному Яру, довгий час був заборонений, а виданий тільки після перебудови. Після Куренівської трагедії Бабин Яр було реконструйовано: побудовано бетонну дамбу, встановлено дренажну систему, прокладено дорогу від Сирця до Куренівки, недалеко від станції метро Дорогожичі розбито парк.

У 1965 році оголошено конкурс на кращий проект пам'ятника загиблим у Бабиному Яру. Через політичні чвари конкурс було припинено, проте через рік у південній частині яру встановлено обеліск. Через 10 років після цих подій, 2 липня 1976 року, з'явився пам'ятник Радянським громадянам і військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської армії, розстріляним німецькими окупантами у Бабиному яру. За кордоном тоді було багато незадоволених тим фактом, що тут не були окремо згадані розстріляні євреї. Пам'ятник загиблим у Бабиному Яру євреям відкрито 29 вересня 1991 року. Цю подію приурочено до 50-річчя трагедії. Над створенням композиції працювали архітектор Ю. Паскевич, інженер Б. Гідлер, художники Я. Левич, І. Левич. Пам'ятник являє собою Менору, на якій зображено сцени принесення жертв. До пам'ятного знаку веде вимощена плиткою Дорога скорботи. 21 лютого 1992 року в Бабиному Яру з'явився хрест на спомин про 621 розстріляного члена ОУН. У 2000 році недалеко від Менори з'явився хрест, на якому написано: "На цьому місці 6 листопада 1941 року були розстріляні священнослужителі архімандрит Олександр Вишняков та протоієрей Павло за заклик до захисту Вітчизни від фашистів".

У березні 2000 року в північній частині Бабиного Яру відкрито станцію метро Дорогожичі. 30 вересня 2001 року біля входу в метрополітен було встановлено Пам'ятник розстріляним дітям роботи скульптора В. Медведєва, архітекторів Р. Кухаренко і Ю. Мельничука. У цьому ж році, до 60-літньої річниці першого масового розстрілу євреїв тут було закладено перший камінь у фундамент єврейського центру, який так і не було побудовано. У березні 2006 року в Бабиному Яру встановлено пам'ятник жертвам Куренівської трагедії, виконаний у формі дзвіниці. Є в парку й пам'ятник роботи невідомого автора, що представляє собою три хрести зі зварених між собою труб, на одному з яких напис: "І на цьому місці вбивали людей в 1941. Господи упокой їх душі". З наявних у Бабиному Яру пам'ятників також варто згадати Хрест на спомин про німецьких військовополонених, Пам'ятник розстріляним 27 вересня 1941 року психічно хворим. До цих пір ведуться дискусії про зведення пам'ятника розстріляним у Бабиному Яру циганам.

1 березня 2007 року відповідно до наказу Кабінету Міністрів України Бабиному Яру було присвоєно статус Державного історико-меморіального заповідника. Сам заповідник було передано у ведення Міністерства культури і туризму. З 2008 року ведеться реконструкція зеленої зони Бабиного Яру: висаджено нові дерева та кущі, закладено квіткові клумби, встановлено металеві огорожі, розбито доріжки.