Kievtown.net

Туристичний портал для тих, хто мандрує до Києва

Мапа Києва

Ресторани Бари Кав'ярні Києва

Віза до України

Схема метро Києва

Розваги у Києві

Транспортні послуги 

Погода у Києві  

Магазини Києва

Авіа та зал. квитки

Адреси та телефони

головна >> пам'ятки києва >> парки та сквери

Київ і зараз входить до числа найзеленіших міст світу, а в 19-20 століттях Київ називали городом-садом. Сама місцевість, в який був заснований Київ, сприяє розвитку садово-паркової культури, але перший справжній парк з'явився в Києві лише в 1631 році при митрополті Петрі Могилі. Це б парк в передмісті Києва Голосієво, зараз це Голосіївський парк.

У древні ж часи велика територія сучасного Києва була дрімучою гущавиною. Хрещатий яр – район, де зараз прлягає головна вулиця Києва – Хрещатик, служив був місцем, де київські князі полювали на ведмедів та кабанів. Дорога з Подолу на Печерськ була повна небезпек – така велика була вірогідність зустріти на дорозі дикого звіра.

Щедра та мальовнича київська природа відвіку притягувала погляди російських правителів. За наказом імператора Петра I у першій половині 18 століття в Києві був висаджений регулярний (царський) сад, що складався з шовковичних та плодових дерев і виноградників. Цей сад увійшов до історії під назвою Государевий, а пізніше його назвали Міським садом. Декілька пізніше на місці Міського (зараз Першотравневий сад) саду з'явився великий садово-парковий комплекс Государеві сади, що став прикрасою Кловського урочища. Приблизно в цей же час на Печерську був висаджений Липовий гай. Про той час свідчать і назви старовинних вулиць Києва, що збереглися: Шовковична, Липська, Виноградна, Бульварно-кудрявська.

У 1939 році на місці дикого пустиря було закладено Ботанічний сад Імператорського університету ім. Святого Володимира. Зараз це ботанічний сад ім. академіка Фоміна, який знаходиться недалеко від ж/д вокзалу Києва, від Володимирського собору і станції метро Університет. Будівельники першого в Києві ботанічного саду працювали над створенням штучного ландшафту, тут було висаджено величезну кількість рослин. Насіння та саджанці для саду в Києві присилали кращі європейські ботанічні сади. Для екзотичних пальм та кактусів були збудовані спеціальні оранжереї. До кінця 19 століття в Києві з'явилося ще декілька парків: Пушкінський парк, парк Політехнічного інституту, Сад Зоологічного суспільства.

Обличчям Києва у той час став Бібіковський бульвар (Бульварне шосе) – це була одна з найдовших вулиць Російської імперії – тополина алея протягнулася на чотири кілометри. Перша документальна згадка про будівництво шосе відноситься до 1838 року, а в 1869 бульвару привласнили ім'я Бібікова – на честь Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора Д. Г. Бібікова. В наші дні бульвар носить ім'я Т.Г. Шевченка. Цей бульвар і в наші дні практично в точності зберіг свої історичні кордони. Спочатку бульвар складався з лип та каштанів, але, за деякими даними, імператор Микола II наказав замінити липи та каштани пірамідальними тополями, оскільки каштани вважалися демократичним символом київського міського самоврядування. Слід зауважити, що зміна дерев відбувалася розумно. Старі насадження не вирубали до тих пір, поки не прижилися молоді тополі.

Одним з улюблених місць прогулянок аристократів був Миколаївський сквер (зараз парк ім. Шевченка). Професор Одеського університету И. Лінніченко пише, що сквер з'явився завдяки зауваженню Бразильського імператора Дона Педро, який вказав губернаторові Києва Олександру Безаку на занедбаність площі перед університетом. Під час візиту в університет Бразільський імператор здивувався, що перед головним корпусом київського університету знаходиться невпорядкований пустир, по якому бродять корови та свині. Як наслідок, під керівництвом садівника Карла Хрістіані, на відносно малій площі виник чудовий облаштований парковий комплекс.

Однією з найпомітніших подій в парковому житті Києва стало відкриття парку на Володимирській горі. З часом парки та сквери, які тягнулися уздовж берега Дніпра були об'єднані в єдину зелену зону. Вони тягнулися від Володимирської гори, Михайлівського Золотоверхого монастиря до Видубичей, Звіринця, Китаєво і Голосієво.

Буде помилкою вважати, що парки та сквери Києва виключно покращувалися і розвивалися. У 1886 році вчений-садовод А. Осипов дав замітку в київській газеті про жахливий стан, в якому знаходяться багато київських садів та скверів., які городяни використовують для випасу худоби. Після цього в міській Думі була заснована комісія, яку очолив архітектор В. Ніколаєв.

Пост садівника міста зайняв І.А. Жуковський, який мав досвід роботи в Уманському парку і в Імператорському саду Санкт-Петербурга. Під його керівництвом почав роботу розплідник по вирощуванню саджанців для озеленення Києва, були впорядковані і облаштовані багато скверів, парків та бульварів Києва. Всі вулиці були обсаджені деревами, відповідальність за яких несли власники довколишніх будинків. Крім того, городяни не були пасивними спостерігачами. Вони живо відгукнулися на заклик міської влади, і самі займалися висадкою кущів та дерев.

Перше масове знищення дерев в Києві почалося в період Громадянської війни, коли кияни у великій кількості рубали дерева, аби обігрітися в холоди. Після того, як столиця республіки України перемістилася з Харкова до Києва, зелені насадження Києва постраждали знову – адже потрібно було зводити будівлі для адміністративних, урядових і інших установ, які завжди відрізнялися великим розмахом.

Після звільнення Києва від німецько-фашистських загарбників, в місті поновилася активна робота по відновленню зелених насаджень. В результаті цієї роботи вже в 1977 році в Києві було 66 парків 134 сквери і 32 бульвари. Враховуючи площу міських і заміських зелених зон, на кожного киянина приходилося 1000 квадратних метрів зелених насаджень.

В наші дні, в Києві йде планомірний та не завжди законний процес скорочення парків і скверів, але, проте, Київ продовжує залишатися одним з найзеленіших міст Європи, прекрасно улаштованим для відпочинку на природі. Сьогодні парки і сквери Києва займають територію площею близько 450 гектарів, зберегти які є одне з найважливіших завдань в розвитку Києва.