Kievtown.net

Туристичний портал для тих, хто мандрує до Києва

Мапа Києва

Ресторани Бари Кав'ярні Києва

Віза до України

Схема метро Києва

Розваги у Києві

Транспортні послуги 

Погода у Києві  

Магазини Києва

Авіа та зал. квитки

Адреси та телефони

головна >> пам'ятки києва >> храми та собори >> софіївський собор

Адреса:вул. Володимирська, 24

Як дістатися: доїхати на метро до ст. Золоті ворота, спуститися по вул. Володимирської до Софіївської площі; доїхати до ст. метро Майдан Незалежності, пройти вниз по вул. Софіївській 2 кварталу до Софіївськой площі

Софіївській собор

Софіївській собор

Софіївській собор

Собор Святої Софії міститься в центрі Києва. Це основна культова споруда Київської Русі періоду правління Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.), саме під його стінами збиралося Київське віче. Однак, згідно з останніми результатами досліджень, вчені припускають, що засновником собору міг бути хреститель Київської Русй князь Володимир, і відлік часу існування храму, можливо, треба вести від 1011 року. Софіїський собор став першою українською пам’яткою історії та архітектури, що біла внесена у список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Історія виникнення цієї церкви дуже заплутана й не до кінця ясна. Храм називають Софійським собором і Софіївським собором. Також немає єдиної думки в питанні дати будівництва храму. По одній версії, будівництво Софіївського собору було почато Володимиром I Святославичем, по другий - церкву була побудована при його синові, Ярославі Мудрому, приблизно в період 1020-1037 роках. "Новгородський перший літопис" говорить, що Софійський собор був закладений Ярославом Мудрим в 1017 році. В той же час, "Повість минулих літ" розповідає про те, як Ярослав заклав церкву святої Софії в 1037 році. Можливо, зведення собору велося у два етапи, але вірогідно те, що в 1051 році в ньому вже був перший митрополит, хиротонисан Ілларион.

Загальноприйнята версія свідчить про те, що Софіївський собор в Києві був побудований на честь головного храму грецької церкви Константинопольського собору – Богоматері-Оранти, уособленням якої була Софія (премудра). Місце для храму було вибране символічне – саме тут в 1036 році в битві з печенігами кияни отримали перемогу, а у 1037 році Ярослав Мудрий заклав собор однойменний з великим Константинопольським Софійським собором.

Оцінюючи технічні засоби, що використовувалися при будівництві Софиевского собору, а також деякі архітектурні особливості, можна припустити, що будівництвом займалися греки, що прибули з Константинополя. У будові храму чітко проступають традиції візантійського зодчества, але з деякими нюансами.

На візантійську архітектурну школу вказують і дві сходові вежі, що ведуть на хори й гульбище - так називався плаский дах храму. Під час богослужінь на хорах розташовувався великий князь із родиною та наближеними особами. Коли богослужінь у храмі не було, можливо, на хорах князь зустрічав послів, вирішував різні державні питання. На хорах також зберігалися зібрання книг, яке належало Софіївському собору. Спочатку в храму Софії було 13 глав, зараз їх 19.

Протягом свого існування, Софіївський собор зазнав кілька руйнівних нападів та розгарбувань. В 1169 році значну шкоду Софійському собору наніс Андрій Боголюбский, князь Суздальський, у ході нападу на Київ. В 1180 році, під час пожежі храм ледве не згорів вщент. Коли в 1240 році в Києві лютували воїни хана Батия, Софіївський собор було розграбовано. В 1497 році Софіївський собор був теж розграбований, але вже кримськими татарами. Протягом 16 століття храм занепадав, відроджувати святиню почали тільки в 17 столітті. Зокрема, великий внесок у відновлення Софійського собору зробив гетьман Івана Мазепа в 1688 році.

До наших днів дійшли записи розповідей іноземних мандрівників про собор, датовані 16 і 17 століттями, але найбільшу цінність представляють малюнки голандського художника Абрагама Ван Вестерфельда, зроблені в 1651 році під час його візиту до Києва.

Усередині собор Софії Київської менше постраждав від часу та вандалізму, чому зовні. До наших днів дійшла частина ранніх мозаїк і розписів, виконаних візантійськими живописцями. На стінах Софіївського собору, як і на стінах Михайлівського, були виявлені графіті - надряпані написи, що розповідають про державних діячів і політичних подіях. Таких графіті в соборі близько 300. Завдяки самим раннім написам учені змогли уточнити період, у який було виконано внутрішнє оздоблення храму. Спочатку в соборі було 640 кв.м. мозаїки. Сьогодні відвідувачі Софіївського собору мають можливість побачити 260 кв.м. мозаїки й 3 000 кв.м. фресок. Найвідоміші мозаїки собору - це Богоматір-Оратна (Нерушима стіна) і купольна мозаїка Христос-Пантократор. Мозаїчні роботи виконувалися переважно смальтою (сплав скла, солей і окислів металів), але іноді в мозаїках трапляються фрагменти з натурального каменя. Шматочки смальти розміром, приблизно 1х1 см, вдавлювалися прямо у свіжу штукатурку. Дуже багата палітра мозаїк Софійського собору, до неї входить більш 170 відтінків.

Фрески собору збереглися не так добре, як мозаїчні прикраси. Залізні плити, якими встелена підлога Софіївського собору, містять зображення мусульманської символіки - півмісяця. Споконвічно підлоги були мозаїчними в центрі храму, а в бічних нефах, в усипальниці й на хорах - керамічними. Фрагменти мозаїчних і керамічних підлог у деяких місцях уціліли й дійшли до наших днів. В 17 столітті відбулося перше з відомих поновленнь фресок Софійського собору. Роботи по поновленню проводилися клейовими фарбами. На початку 18 століття всі стіни в соборі були оштукатурені, побілені, а поверх шару штукатурки наносився масляний розпис. В 19 столітті прадавні фрески знову розкрили та поновили олією, намагаючись зберегти їхній первісний вигляд. У тих місцях, де фрески виявилися занадто ушкоджені, була накладена штукатурка та доданий розпис.

Софійський собор був також місцем поховання легендарних київських князів. Тут перебуває різьблений саркофаг з останками Ярослава Мудрого, похованого в 1054 році. Тут же спочиває син Ярослава Мудрого Всеволод, сини Всеволода Ростислав Всеволодович і Володимир Мономах.

Найголовнішими цінностями й святинями храму було розп'яття, яке цариця Ольга привезла з Константинополя, а також "Шапка Мономаха" - царствений вінець, подарований Володимиру Мономахові візантійським імператором. Тут же зберігалися руки святої великомучениці Варвари й щелепа князя Володимира - хрестителя Русі.

В 20 столітті над Софіївським собором, як і над багатьма іншими пам'ятниками християнської культури, нависла погроза знищення. На початку 30- х років було ухвалене рішення про руйнування храму, і його могла осягнути доля Михайлівського собору. Урятувало храм втручання Франції. Справа в тому, що королева Ганна, дружина короля Франції Генріха I, була дочкою Ярослава Мудрого, який заснував Софіївський собор, і Франція про це пам'ятала. Побоюючись міжнародного скандалу, радянське керівництво ухвалило рішення щодо створення в 1934 році Софійського музею-заповідника.

Після того, як Софійський собор і прилягаючі до нього будови стали музеєм- заповідником, тут почали проводитися грандіозні дослідницькі й реставраційні роботи. Мозаїки очистили, а з фресок вилучили пізні шари олійних фарб, зміцнили штукатурку й розпис. У місцях, де фрески 11 століття були втрачені, можна побачити розписи 17, 18 і 19 століть. У нинішньому вигляді довжина Софиевского собору без галерей становить 29,5 м., ширина - 29,3 м., якщо враховувати розміри з галереями: 41,7 м. і 54,6 м. Висота до вершини головного купола 28,6 м., величина подкупольного квадрата 7,6 м.

У минулому на території собору і в самому соборі знаходилося близько 100 поховань. До наших днів збереглися поховання Ярослава Мудрого та його дружини Ірини. Всі інші поховання, серед яких було і поховання Володимира Мономаха, були втрачені. Саркофаг великого князя Ярослава Мудрого розкривали чотири рази: 1936, 1939, 19964 та у вересні 2009 року.

Собор Святої Софії входить належить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і є державним музєєм-заповідником. З цієї причини його заборонено передавати якій би то не було релігійній організації, а також проводити богослужіння. Виключенням з цього правила є День незалежності України (24 серпня), коли в Софіївському соборі представники різних релігійних конфесій здійснюють спільне богослужіння на честь України.

Легенди та міфи:

Найвідоміша мозаїка Софиевского собору - Богматір Оранта, яку ще називають "Нерушима стіна". У Києві існує повір'я, що говорить: поки стоїть Оранта, доти стоїть і Київ.