Kievtown.net

Туристичний портал для тих, хто мандрує до Києва

Мапа Києва

Ресторани Бари Кав'ярні Києва

Віза до України

Схема метро Києва

Розваги у Києві

Транспортні послуги 

Погода у Києві  

Магазини Києва

Авіа та зал. квитки

Адреси та телефони

головна >> пам'ятки києва >> храми та собори >> олександрівський костьол

Адреса: вул. Костьольна, 17

Як дістатися до Олександрівського костьолу: від ст. метро Золоті ворота пройти до перетину вулиць Костьольної та Трьохсвятительської

Олександрівський костьол

Олександрівський костьол став першим великим католицьким храмом у Києві. Громада поляків-католиків у Києві існувала ще за часів Київської Русі. У Києві діяло декілька невеликих костьолів, наприклад, один з них знаходився на Печерську, але він був дерев'яним, і в 1799 році його цілком знищила пожежа.

Коли в 1816 році в Києві з візитом перебував доброзичливо налаштований до поляків імператор Олександр II, який переміг Наполеона, католики Києва звернулися до нього з проханням про зведення нового кам'яного костьолу. Імператор пообіцяв посприяти будівництву храму за умови, що костьол назвуть ім'ям небесного покровителя государя - святого Олександра.

З приводу автора проекту Олександрівського костьолу думки істориків розходяться. Можливо, автором найпершого проекту був домініканський зодчий Пилорам, але його задум був дуже дорогий, і його відкинули. Наступним за проект костьолу взявся петербурзький архітектор Вісконті - і знову невдача, креслення якимось чином загубилися, і до справи долучили професора Київського університету Меховіча. Згідно з іншими версіями - автором першого проекту був Людвіг Стеназі - співавтор плану міської забудови Києва.

З моменту урочистого закладення Олександрівського костьолу до завершення його будівництва і освячення минуло 25 років (1817-1842 рр.). Гроші для будівництва постачали польські поміщики, що проживали в Києві - вони платили по 25 копійок за кожного працюючого у них кріпака.

Олександрівський костьол було вирішено звести у стилі класицизму, популярного на той час. На плані будинок являє собою квадрат, зверху увінчаний куполом і двома баштами. Головний вхід прикрашено 4-х колонним портиком, до нього ведуть гранітні сходи, які прикрашено чавунними світильниками, встановленими на гранітних п'єдесталах. Сама будівля цегляна, обштукатурена, з прямокутною вівтарною частиною. Всередині храм дуже просторий, світлий, прикрашений чудовою ліпниною і розписом. Вікна прикрашено кольоровими вітражами. Головною реліквією костьолу є розп'яття і копія Мадонни Рафаеля, привезені з Італії, які прикрашають Іконостас. Пізніше, у 1879 році для костьолу художником Акерманом було виконано печеру Гробу Господнього, яка мала вигляд зробленої з каменю, хоча її було виконано з товстого картону.

За роки свого існування з Олександрівським костьолом у Києві було пов'язано багато і трагічного, і смішного. Під час польського визвольного повстання проти царського самодержавства, в костьолі співали патріотичні пісні на підтримку співвітчизників. Після провалу повстання було закрито римо-католицьку каплицю, що діяла при Київському університеті, а її орган став власністю костьолу, який згодом було передано до Київського відділення Російського музичного товариства.

Олександрівський костьол відомий ще й тим, що в 1879 році тут було охрещено майбутнього відомого художника Казимира Малевича.

У костьолі не тільки проводилися релігійні обряди, а й проходили концерти духовної музики, меси. Духовенство костьолу піклувалося про те, щоб парафіяни відчували себе комфортно не тільки всередині храму, але й за його межами. У 1888 році священнослужителі хотіли розширити площу перед Олександрівським костьолом за рахунок сусідніх садиб, проти чого категорично заперечила Міська Дума. У 1895 році служителі храму запропонували знести високий паркан, що закриває мальовничий вид на Київ з боку костьолу, і замінити паркан низькорослим чагарником. Дещо пізніше вони засудили дії міського уряду, який арештував жебраків, що просили милостиню біля костьолу. Про активну громадянську позицію свідчить і участь костьолу в реконструкції сусідньої вулиці Трьохсвятительської, яку було розпочато в 1910 році.

У 1917 році всі католики Києва урочисто відзначили сторіччя Олександрівського собору, після чого він продовжував свою діяльність аж до 1937 року, тоді у зв'язку з «польським питанням» було припинено існування католицької парафії. Внутрішній простір костьолу було переплановано і в ньому знаходилися: планетарій, філія історичної бібліотеки, Республіканський будинок наукового атеїзму та інші установи.

Лише в 1990 році будівлю Олександрівського костьолу було знову передано католицькій громаді, після чого почалася його реконструкція, з метою повернення храму його історичного вигляду. Реконструкція проводилася на пожертви парафіян, завершилася вона в 1994 році, храм було урочисто освячено і Олександрівський костьол знову став діючим.

Крім церковної служби та обрядів в костьолі виконувалися концерти духовної музики і меси. У 2001 році в Олександрівському костьолі було встановлено невеликий німецький орган, який передала громада німецького міста Герцогенаурах. Також в 2001 році Олександрівський собор відвідав Папа Римський Іоанн Павло II.