Kievtown.net

Туристичний портал для тих, хто мандрує до Києва

Мапа Києва

Ресторани Бари Кав'ярні Києва

Віза до України

Схема метро Києва

Розваги у Києві

Транспортні послуги 

Погода у Києві  

Магазини Києва

Авіа та зал. квитки

Адреси та телефони

головна >> пам'ятки києва >> ріки києва >> ріка дарниця

Дарниця є найбільш великою рікою у лівобережній частині міста Києва. Витік річки знаходиться на північ від села Княжичі. У верхній течії вона пов'язана з системою каналів. Власне кажучи, й сама річка Дарниця була частково створена штучним методом, оскільки її русло розчистили в 30-х роках з метою поліпшення відведення зайвої води. На старих картах, які збереглися, на місці нинішньої Дарниці вказані болота. Довжина сучасної річки Дарниця становить 21 км, площа водозбору 133 кв.км.

У східній частині столиці України Дарниця проходить через ліс, впадаючи в озеро Берізка. Потім річка як би розділяється на дві, що характерно тільки для Дарниці. Одна частина називається Північно-Дарницький меліоративний канал. Його витік розташований у північно-західній частині озера. Далі річка закута в колектор, який проходить через житловий масив Райдужний, потім впадає у Десенку трохи нижче за течією від Московського моста. Цю частину ріки, вірніше її притоку, де зараз розташований ставок, можна споглядати з північної частини парку Перемоги. Що стосується другої течії, то вона розташована в західній частині озера Берізка. Саме за цією водною артерією закріпилася назва річка Дарниця. Основний напрямок її течії йде на південний захід. Від Дніпра Дарниця перетинає промислову зону, зокрема проходить повз Дарницької ТЕЦ, заводів Хімволокно, Радикал, та виходить за Харківським шосе. Проходячи повз залізниці, Дарниця впадає в озеро Нижній Тельбін. Це озеро виконує функції відстійника. На правому його березі йде будівництво під'їзного шляху до нового мосту через Дніпро. За сто метрів нижче від Дарницького залізничного моста Дарниця впадає в Дніпро.

Розкопки археологів, які проводилися на берегах Дарниці, довели наявність слідів поселень 3 та 1 тисячоліть до нашої ери. Також було встановлено, що на берегах Дарниці жили стародавні племена даріїв, які займалися бджільництвом та збиранням. Вперше Дарниця офіційно згадується в документах, датованих 16 століттям. Це була територія, яка одночасно належала двом великим київським монастирям - Києво-Печерському та Пустинно-Нікольському, які вели безперервну судову тяжбу з питань розділу. Так, рішенням межового суду в 1509 році кордоном, що розділяє території двох монастирів, була обрана річка Дарниця. У літописі тих часів Дарниця згадується як повноводна річка, на берегах якої працювали млини, навколо були пасовища та сінокоси, багаті соковитою травою, завдяки щорічним розливам річки. Дарниця славилася своєю рибою, в ній водилися лящі, язи, марени, судаки, щуки, окуні.

У кінці 18 століття поблизу річки обгрунтували три Дарницьких хутора, таким чином, річка дала назву місцевості. Під час першої та другої світових війн в Дарницькому лісі, поблизу річки Дарниця розміщувалися концтабору для військовополонених, а між війнами Биківнянський ліс, що знаходиться на її берегах, став місцем розстрілів та поховання мирних жителів. У 1935 році на прилеглій до річки території було утворено Дарницький район міста Києва. Почалася посилена індустріалізація місцевості: були вириті дренажні канали, частково засипані водойми, розгорнуто військово-промислову зону.

Необхідно відзначити, що Дарниця має зовсім незавидну долю. Колись багата й повноводна ріка, на сьогоднішній день являє собою жалюгідне видовище. Така ситуація склалася через те, що військово-промисловий комплекс Ватутінсько-Дніпровської промзони обрав русло Дарниці місцем зливу промислових відходів. Через це все, що пов'язано з річкою, покрито завісою таємничості, яка так й залишилася не розкритою навіть після ліквідації цього комплексу. З тих самих пір гирло річки Дарниці представляє собою вбудовану в Дніпровську набережну водостічну трубу. Цікавитися хімічним складом води на цій ділянці річки як було заборонено, так ця заборона діє до цих пір. Після закриття військових підприємств річка стала відновлюватися. Вчені стверджують, якщо людина не буде втручатися в цей природний процес, то з часом ситуація з Дарницею нормалізується.

На сьогоднішній день одна з найбільш повно збережених київських річок постійно бореться за збереження своєї історичної назви, адже є категорія людей, яким просто-напросто зручно іменувати її не рікою, а Дарницьким меліоративним каналом, сподіваючись на той факт, що він майже повністю проходить по штучному руслу. Канал був побудований в 1937-1938 роках в рамках сталінської програми з метою осушення заболочених земель. Канал функціонує до цих пір, проте проведені дослідження доводять, що з-за надмірної експлуатації рівень мулу в ньому зараз майже на метр вищий за проектну норму. Крім того, Дарницький канал поступово втратив свої водовідвідні функції, навесні ґрунтові та поверхневі води розливаються. Канал вимагає термінової та масштабної чистки.

Остання природна ділянка русла Дарниці в недавньому минулому була безжально засипана під будмайданчик чергової багатоповерхівки. Вода, що не знайшла звичної дороги, заливаючи городи приватного сектору, почала цвісти. Був навіть створений Комітет із захисту річки Дарниця, активісти якого відстоюють факт існування природної річки, а не штучного каналу. Вони постійно звертаються до постійної комісії Київради з питань екологічної політики з пропозицією відкрити русло Дарниці й створити навколо неї паркову зону, надаючи результати експертизи, згідно з якою води Дарниці на сьогодні придатні для відпочинку. Екологічна служба району за те, щоб відкрити русло Дарниці, але зовсім з іншої причини: через що утворився тромб у вигляді труби, яку не чистили багато років, дно піднялося на кілька метрів, виникла загроза масштабного підтоплення приватного сектору та інженерних мереж району.