Kievtown.net

Туристичний портал для тих, хто мандрує до Києва


     

МОСТИ КИЄВА:

Дарницький міст

Метро міст

Миколаївський міст

Московський міст

Парковий міст

Південний міст

Русанівський міст

Тисячоліть міст

 

Міст Патона у Києві

 

 

Міст Патона

Міст імені Євгена Патона в Києві - унікальна у своєму роді споруда. Незвичайність його полягає в тому, що він є першим у світовій практиці суцільнозварним мостом. До цього в будівництві мостів застосовувалися в основному заклепки, а Патон в процесі монтажу 264 пролітних блоків зумів зварити воєдино 10668 метрів швів. Даний спосіб мостобудування, батьківщиною якого по праву вважається столиця України, незабаром здобув світову популярність й на сьогоднішній день є найбільш поширеним у практиці зведення мостових переходів через водний простір. Довжина мосту Патона 1543 метри, ширина між бордюрами становить 21 метр, а ширина тротуарів досягає 3 метрів.

Цікавий той факт, що ще за життя Євгена Оскаровича Патона у всій проектній документації цей міст називався досить невибагливо - Київський міський. Крім того, що він став одним із найбільших у Європі, ще й об'єднав два до цього несумісних поняття - мостобудування та зварювання. Патон розробив основні принципи цілісного мостобудування, заклав основи вітчизняної теорії зварювання, з успіхом апробував свої припущення на практиці. Цей міст повинен був стати третім за рахунком витвором ученого в Києві.

На місці нинішнього мосту Патона до революції стояв ланцюговий міст, розроблений англійським інженером О. Віньолем. Академік Є. Патон у тісній співпраці з провідними інженерами Інституту електрозварювання вирішив відновити зруйнований міст, застосувавши суцільнозварний метод з'єднання прольотів. Попередньо були проведені дослідження, спрямовані на ретельне вивчення запропонованої Патоном нової конструктивної форми мосту. Було протестовано зварювальні з'єднання головних ферм та поперечних елементів, спрогнозовано ступінь довговічності й витривалості такого роду конструкції. Вперше у світовій практиці було розроблено апаратуру для автоматизованого зварювання монтажних стиків сплошностінчатих ферм. Дані конструкції виготовляли у Дніпропетровську впродовж 2 років.

Патон багато років виношував ідею суцільнозварного мосту, він наполягав на відмові від традиційних клепаних з'єднань та пропонував перейти до зварювання, але опір опонентів було досить агресивним. Головний аргумент, який наводився - така конструкція мосту піддасть ризику величезну кількість пішоходів та водіїв. Було накладено вето - зварювання мосту заборонити. У суперечку втрутився вчених глава українського ЦК Компартії Микита Хрущов. Вислухавши, зваживши всі "за" й "проти", він все-таки прийняв сторону Патона та дав добро на зведення мосту. Але Патон пішов на деякі хитрощі - запропонував поки що робити прогонові будови клепали-звареними, але, на жаль, невдача, - стали з'являтися тріщини до метра завдовжки. Конструкцію було велено розбирати. Патон приходить до висновку, що процес автозварювання не винен, тут справа в іншому - треба шукати спеціальну сталь. До пошуку сталі для зварного мосту Патон залучає Б. Касаткіна, що експериментує з різними хімічними речовинами. Будучи на відпочинку в одному з підмосковних санаторіїв Патон в листі Касаткіну пропонує простежити чи немає залежності між сульфідними рядками та тріщинами у швах, й потрапляє в саму точку.

Монтаж першого прольоту мосту Патона почалася влітку 1941 року. За виготовлення флюсів відповідав Ісидор Ілліч Фрумін, учень Патона. Робота йшла швидкими темпами, але в плани вченого втрутилася Велика Вітчизняна війна. Окупанти, залишаючи Київ, висадили в повітря кілька зведених мостових опор. Розпочався тривалий етап відновлення. Тільки через 10 років будівництво моста було завершено. Ідейний натхненник, головний творець цього витвору не дожив до його відкриття всього лише три місяці. Урочисте відкриття мосту відбулося 5 листопада 1953 року. Після смерті академіка Є. Патона міст було названо його ім'ям. Це "технічне диво" із захопленням описував Б. Олійник, називаючи його ракетою, запущеною з минулого в майбутнє. Міст завоював симпатії киян та став улюбленим місцем прогулянок. До недавнього часу по ньому ходив трамвай.

Довгий час міст Патона був єдиним автодорожнім переходом через Дніпро, відповідно, він піддавався величезним навантаженням. Спочатку, закладена в проекті потужність мосту складала 10 тисяч автомобілів на добу. У 1976 році було проведено перевірку міцності мосту, висновок порадував й одночасно вразив - запас міцності просто колосальний, до 70 тисяч автомобілів на добу. У 2004 році міст Патона було капітально реконструйовано. Основне, що було зроблено - демонтаж трамвайних шляхів, які з'єднували центр із лівобережними районами - Дарницею, Русанівкою та Воскресенським масивом, тим самим було збільшено пропускну здатність для автотранспорту. Проїжджу частину мосту Патона розділили на сім смуг руху - по три в кожному напрямку з реверсною в центрі. Крайня смуга в обох напрямках була розширена до 3,5 метрів для проходження великогабаритного транспорту, зокрема тролейбусів, які замінили трамваї. На сьогоднішній день розглядається новий проект реконструкції мосту Патона, який передбачає розширення проїжджої частини до 37,3 метрів за рахунок заміни існуючих залізобетонних плит окремими сталевими плитами. Крім того, в планах перекладка існуючих комунікацій, антикорозійний захист всіх сталевих конструкцій мосту. У зв'язку з тим, що міст Патона вважається місцем концентрації дорожньо-транспортних пригод, керівництво ДАІ Києва вирішило використовувати практику західно-українських земель та освятити цю ділянку. Церемонія освячення моста Патона відбулася 1 лютого 2008 року. З травня 2009 року розпочато будівництво тунелю під мостом Патона, з метою розвантажити прилеглі вулиці за допомогою нової транспортної розв'язки.