Kievtown.net

Туристичний портал для тих, хто мандрує до Києва

Мапа Києва

Ресторани Бари Кав'ярні Києва

Віза до України

Схема метро Києва

Розваги у Києві

Транспортні послуги 

Погода у Києві  

Магазини Києва

Авіа та зал. квитки

Адреси та телефони

головна >> пам'ятки києва >> пам'ятники києва >> пам’ятник князю володимиру

Адреса: парк на Володимирській гірці, вул. Трьохсвятительська

Як дістатися: найближчі станції метро: Поштова площа, Майдан Незалежності

Пам’ятник князю Володимиру

Пам'ятник князю Володимиру, хрестителю Русі, розташований у парку на Володимирській горці. Над крутим схилом Дніпра височіє постать святого Володимира. У правій руці князь тримає хрест, у лівій - княжу шапку. Постамент зроблено з цегли та облицьовано чавуном. За формою постамент нагадує каплицю. Горельеф, розміщений на п'єдесталі пам'ятника Володимиру, зображує сцену хрещення жителів Києва. Оформлення постаменту доповнене зображеннями зірок та хрестів - символів хрещення вогнем і мечем, архангела Михаїла, який є заступником Києва й зображений на гербі міста, зброї, смолоскипа як символу освіти, а також символів родючості. Величезний хрест, який тримав Володимир, був обладнаний газовими світильниками, для того, щоб фігура була видна вночі. Пізніше газові ріжки замінили електричними лампами.

До того, як на Володимирській гірці з'явився пам'ятник князеві Володимиру рівноапостольному, це місце називалося Михайлівської гіркою, на ім’я Михайлівського монастиря, якому належала земля. Ще в середині 19 століття схили Михайлівської гірки були вкриті виноградниками. Після того, як землі відійшли у власність міста, почалася реконструкція Михайлівської гірки. Тут влаштували парк по типу Швейцарських гір: розбили газони, проклали алеї й розставили лави для відпочинку, навіть побудували чайний павільйон і фонтан. Різнорівневі тераси з'єднувалися цегельними доріжками й сходами. Частиною розвитку Михайлівського парку стало встановлення пам'ятника святому Володимиру в 1853 році. Спочатку, в 1840 році схил зміцнили й обладнали на ньому терасу. Було вирішено встановити пам'ятник Князю Володимиру на тому місці, де колись відбувалося хрещення російського народу. Створювали скульптуру в Петербургу. Над нею працювали скульптори Петро Клодт, Володимир Демут-Малиновський, інженер Олександр Тон. Варіант пам'ятника вибрав і схвалив цар Микола I. Єдина затримка з установкою пам'ятника князеві Володимиру відбулася через протест, який висловив київський митрополит Філарет Амфітеатрів. Він відмовився освячувати пам'ятник князю Володимиру з тієї причини, що негоже встановлювати ідола на згадку про того, хто сам скидав ідолів.

Пам’ятник князю Володимиру

Князь Володимир (християнське ім'я Василь), у билинах називаний князем Володимиром Червоне Сонечко до прийняття християнства відрізнявся жорстокою вдачею й розбещеністю натури. Скинувши в 978 році свого брата Ярополка й захопивши Київ, Владимир звів нанівець спроби по введенню християнства, які почав Ярополк. Цей час можна назвати періодом язичеської реакції. Владимир звів у Києві пантеон для ідолів головних язичеських богів Перуна, Хорса, Даждьбога, Стрибога, Семаргла й Мокоши. Почали практикувати людські жертви богам (як правило, це були захоплені в полон вороги). Відомо, що у Володимира було кілька сот наложниць у різних містах, а також кілька дружин, що відповідало язичеським традиціям. Але пізніше, у зв'язку з тим, що Русь стала досить помітною державою, відомою у Європі, з'явилася необхідність визначитися з вибором релігії, здатної залучити впливових союзників на сторону Русі, або реформувати язичество. У результаті, вибір був зупинений на християнстві. Традиційно датою хрещення Русі прийнято вважати 988 рік. Відомо, що саме по наказу Володимира почалося насильницьке насадження грамотності. Незважаючи на очевидну прогресивність заходу, у народі він його зустріли зі сторожкістю й іноді викликала протидія: "Посилав він збирати в кращих людей дітей і віддавати їх у навчання книжкове. Матері ж дітей цих плакали про них; тому що не ствердилися ще вони у вірі й плакали про них як про мертвих".

Легенди та міфи:

Під час Великої Вітчизняної війни німецька адміністрація нібито вирішила знищити пам'ятник Князеві Володимиру. Кияни переконали німців, що підривати пам'ятник не можна, тому що він закриває собою колодязь із підземними водами. Варто тільки торкнути пам'ятник, як бурхливі води затоплять Київ. Це більш сучасний варіант легенди про море, що сховався під Андріївською церквою.