Бесарабський ринок у Києві. Інформація про Бесарабський ринок у Києві. Ринки Києва.

Як дістатися до Бесарабського ринку: знаходиться у кінці Хрещатика, на розі бульвару Шевченка, вулиць Басейної, Хрещатика та Великої Васильківської. Найближчі ст. метро Хрещатик, Майдан Незалежності, Театральна.

Бесарабський ринок є одним із найстаріших ринків столиці України. До цих пір історики ведуть суперечку звідки пішла назва "Бесарабка". Одні вчені наводять аргумент, що ринок зобов'язаний своєю назвою товарам, привезеним із південних губерній, зокрема, з Бессарабії. Інші, зокрема київський історик-священик 19 століття Петро Лебединцев, наполягають на тому, що "бесарабами" у першій третині позаминулого століття називали безпритульних, які промишляли у південно-західному районі міста, який саме через це згодом стали називати Бесарабкою.

Перша згадка про Бесарабський ринок датується другою половиною 19 століття, тоді він значився серед основних київських торгових площ. Спочатку це місце облюбували бродячі артисти й циркачі, які раз у раз ставили тут свої балагани, розважаючи київську публіку різноманітними уявленнями. Після остаточного оформлення Бесарабської площі в 1869 році тут було вирішено встановити пам'ятник Богдану Хмельницькому, через що площу стали іменувати Хмельницькою. Хоча пам'ятник простояв зовсім недовго, його незабаром перенесли на Софіївську площу, ця місцевість так й залишилася площею Хмельницького аж до 1913 року. Завдяки тому, що цей район міста відрізнявся зручним підвозом по Великій Васильківській, а також був вельми близький до центральних, а відповідно густо населених вулиць Києва.

На початку 20 століття Бесарабський ринок являв собою досить разючий контраст із Хрещатиком, адже на той момент Київ набував все більш європейський вигляд. Ринок був у повному розумінні цього слова захаращений залізними та дерев'яними лавками. Один київський фейлетоніст у 1902 році порівнював Бесарабський ринок із гнійним пухирем на кінчику красивого, класичного носа. Все частіше й частіше думка про благоустрій на цьому місці цивілізованого ринку приходила в голову киянам. За попередніми розрахунками на початкове будівництво було потрібно майже півмільйона рублів, а ця сума була практично непідйомною.

Кошти з'явилися несподівано. У 1904 році помер київський мультимільйонер, провідний цукрозаводчик та великий благодійник Лазар Ізраїлевіч Бродський. Одним із пунктів свого заповіту він відписав місту 500 тисяч рублів на будівництво критого ринку. Проте, в заповіті було одне "але". Місто натомість повинно було щорічно виплачувати 4,5% заповіданої суми на користь благодійних установ, якими опікувався Бродський. Таким чином, міська влада вирішила відмовитися від спадщини Бродського. Проте, сам заповідач виявився вельми прозорливою людиною, він просто-таки передбачив такий хід подій. Тому, він наказав вкласти цю суму у цінні папери, з регулярною передачею відрахувань на благодійні установи.

Один із юристів Авраам Гольденберг запропонував вчинити наступним чином. Місто випускає спеціальні цінні папери для будівництва ринку, а юристи на заповідану суму повністю викуповують ці облігації на пільгових для міста умовах. Такі платежі не були непосильним тягарем для міської скарбниці, оскільки доходи від ринку передбачалися набагато вище. У результаті юристи повністю виконували волю померлого, забезпечували благодійну субсидію, місто набувало цінну нерухомість на гідних для скарбниці умовах.

На початку 1908 року за рішенням міської влади створили спеціальну будівельну комісію. Було розроблено детальну програму будівництва. За попереднім проектом планувалося об'єднати під одним дахом продуктовий базар, квітковий ринок та міську публічну бібліотеку. В остаточному варіанті від цієї ідеї відмовилися. Влітку 1908 року було проведено закритий конкурс проектів на спорудження Бессарабського ринку, переможцем вийшов Генріх Гай, який мав досвід будівництва критого ринку у Варшаві. Друге та третє місця у конкурсі посіли відповідно одесит Адольф Мінкус та київський зодчий Олександр Кобелєв.

Проект Генріха Гая перебдачав, що ринкова будівля включала 31 зовнішній магазин, ресторан та великий торговий зал. Торговий зал було розраховано на 88 місць для торгівлі м'ясом, салом, ковбасою, 88 місць для збуту зелені та овочів, молочних продуктів, хліба, а також 27 місць для продажу риби. Масштабні будівельні роботи розгорнулися в 1910 році. Було проведено тендер, й підрядником став Лейзер Гугель, а безпосередньо будівельними роботами керував інженер Михайло Бобрусов. Його авторству належить ефектна ажурна конструкція, стіни якої зводилися з цегли, а перекриття з дахом спиралося на металевий каркас склепінчастий. Оздоблювальні роботи проводилися в 1911 році. Підлога та внутрішні стіни були покриті керамічним облицюванням. Кладку прикрашали українські мотиви та скульптурні вставки – роботи вихованців Київського художнього училища Т. Руденко та О. Теремця. Металеве зображення гусей, які летять, на стулках воріт належить різцю Федора Балавенського. У правій частині фасаду розмістили бетонний горельєф "Селянин із волами" (автор Теремец), ліворуч - горельєф "Дівчина з глечиками" (автор Руденко). На кованих воротах красувалися скульптурні голови биків, риби й рибальські мережі, гуси.

Вельми прикметними є вітрини зовнішніх магазинів, величезні вікна та світлові ліхтарі головного залу, ланцюжки невеликих вікон адміністративних приміщень другого поверху. Лівий та правий фланги будови вінчали дві башточки, в одній з яких знаходився бак для води, в іншій - компресор для технічних потреб ринку. Вперше у Києві саме на Бессарабському ринку з'явилася підземна холодильна установка, спеціально виписана з Ревеля (Таллінн).

Заходи з нагоди відкриття Бесарабського ринку в Києві відбулися 3 (16) липня 1912 й були досить пишними. Заради справедливості варто відзначити, що відкриття в Києві критого ринку не відразу скасувало стихійну торгівлю. Лавочки та розкладки перемістили на середню частину початкового кварталу Басейною вулиці, на теріторію над підземним водозбірним колектором. Однак, з тих пір Бессарабський ринок став одним із найпопулярніших торгових місць столиці України.

У тяжкий для всього радянського народу час, на початку 1933 року, в приміщенні Бесарабського ринку діяла судово-медична лабораторія Наркомату охорони здоров'я. У підземних холодильниках ринку в умовах особливої секретності зберігалися підібрані на вулицях міста трупи. У ті ж 30-і роки на фасаді ринку вивісили портрети: зверху - товариш Сталін у повний зріст, під ним Клим Ворошилов на коні, ліворуч Будьонний, праворуч Якір. За радянських часів з верхнього шпіца фасаду, над годинником (який досить довго зберігався в первозданному вигляді й лише порівняно недавно був замінений), було прибрано зображення архангела Михайла - старовинного символу Києва, вціліли тільки ліпні рослинні орнаменти.

Відразу після Великої Вітчизняної війни, разом із відновленням Хрещатика, почали піднімати з руїн й Бессарабський ринок. Обличчям до ринку встановили пам'ятник В.І. Леніну, а в 1946 році перед самим ринком було організовано фонтан, проект якого розробили архітектори В. Єлізаров та В. Лутохіна. Точнісінько такий фонтан при черговій реконструкції Хрещатика з'явився перед Пасажем в кінці 1990-х. Кілька років тому Бесарабську площу й прилеглі вулиці відреставрували. Тепер під ними функціонує торговий комплекс Метроград.

	ПРО КИЇВ	ТУРИСТИЧНІ ПОСЛУГИ	ІНФОРМАЦІЯ
Kievtown.net Туристичний портал для тих, хто мандрує до Києва	Пам’ятки Києва	Готелі Києва	Календар подій
	Музеї Києва	Квартири подобово у Києві	Поради туристам
	Театри Києва	Тури та екскурсії	Мапа Києва
	Ресторани Бари Кав'ярні Києва	Віза до України	Схема метро Києва
	Розваги у Києві	Транспортні послуги	Погода у Києві
	Магазини Києва	Авіа та зал. квитки	Адреси та телефони

Бесарабський ринок у Києві

Авиабилеты дешево