Kievtown.net

Туристичний портал для тих, хто мандрує до Києва

Мапа Києва

Ресторани Бари Кав'ярні Києва

Віза до України

Схема метро Києва

Розваги у Києві

Транспортні послуги 

Погода у Києві  

Магазини Києва

Авіа та зал. квитки

Адреси та телефони

головна >> пам'ятки києва >> храми та собори >>андріївська церква

Адреса: Андріївський узвіз, 23

Як дістатися до Андріївської церкви: найближча ст. метро - Поштова площа, піднятися на фунікулері нагору та пройти на Андріївський узвіз по віл. Володимирській, або Трьохсвятительскій

Андріївська церква

Андріївська церква

Андріївська церква

З Андріївською церквою пов'язана, мабуть, найстаріша легенда про Київ. Що в цій легенді відповідає історичній дійсності, а що ні – достеменно сказати не можуть навіть історики, що серйозно займаються вивченням біблейських текстів, апокрифів (ранньої християнської літератури, яка не увійшла до біблейських канонів) та літописів.

Проте, згідно цій легенді, дванадцять учнів Ісуса розділили за допомогою жереба землі, в які їм належало відправитися з євангельськими проповідями, для навертання язичників до християнства. Апостолові Андрію дісталися окрім земель Віфанії, Пропонтіди, Фракиі, Фессалії, Елади і інших, також і землі Скіфії. Почав свою діяльність Андрій з узбережжя Чорного моря – Понта Евксинського (Гостинного моря), і повертаючись з Синопа через Корсунь, апостол Андрій ніби то довідався, що зовсім недалеко звідси знаходиться гирло Дніпра, місце, де річка впадає в Дніпровський лиман Чорного моря. По Чорному морю святий Андрій зміг би потрапити, згідно своїм планам, до Риму. Відправившись вгору по Дніпру, апостол Андрій на своєму шляху зупинився біля мальовничих пагорбів на ночівлю, а вранці, піднявшись на один з них, сказав своїм учням, що місце це благословенно самим Богом, і виросте тут колись велике прекрасне християнське місто з безліччю церков. Саме про це розповідає нам Повість временних літ літописця Нестора, яка відноситься до початку 12 століть.

Починаючи з 12 і 13 століть на місці, легендарного перебування апостола Андрія Первозванного стали будувати церкви, що змінювали один одного у міру занепаду й руйнування. Відомо, що дерев'яна Крестовоздвиженська церква згоріла в 1677 році, а в 1690 році тут побудували дерев'яну Андріївську церкву, яка також довго не простояла. Після цього тут був встановлений Андріївський хрест. Швидше за все, така нетривалість існування церков, що зводяться на Андріївській горі, пояснювалася не лише тим, що будували їх з дерева, але і складними умовами місцевості.

В середині 18-го століття за замовленням імператриці Єлизавети починається будівництво Андріївськой церкви. Існувало декілька проектів нової церкви, але перевагу віддали італійцеві Бартоломео Растреллі. Всі роботи по проектом Растреллі виконував архітектор Іван Мічурін, який де в чому стотно доповнив проект італійського творця. Цікаво, що деякий час будівництво не починалося, оскільки зіткнулося з несподіваною перешкодою - священики зовсім не бажали знімати освячений хрест, який все ще стояв на горі і створювали цьому усілякі перешкоди. Але так чи інакше, в 1749 році храм почав будуватися. Розпоідали, що таку честь імператриця надала Києву на знак вдячності за Олексу Розума (Разумовкого), якого вигодувала українська земля.

Андріївську церкву в Києві називають останнім шедевром "лебединою піснею" видатного архітектора Бартоломео Растреллі. Саме він розробив в 1748 році проект Андріївської церкви, а втілював його ідеї і в життя відомий московський архітектор Іван Мічурін. Будівельні роботи велися з 1749 по 1754 роки, були задіяні фахівці з Києва, Москви, Санкт-Петербурга.

Місце для будівництва було не найвдаліше. Тому, аби звести храм на горбі, будівельники збудували під стилобат (верхня поверхня ступінчастого цоколя), який примикав до зрізу кручі. На ньому й був встановлений храм. Піднятися до Андріївської церкви можна широкими чавунними сходами, оточує будівлю цмальовнича паперть-балюстрада, з якою відкривається чудовий вид на околиці.

Розміри Андріївської церкви - 31 х 20 метрів, висота - 47 метрів. Висота стилобату разом з фундаментом - 15 метрів. Про фундаменти цієї церкви можна розповісти окремо. У проекті був передбачений фундамент на сваях, але І.Ф., Мічурін замінив їх на стовпові. Причому, унаслідок складних гідрогеологичеських умови місцевості (висока вірогідність осідання грунту, високий рівень грунтових вод), фундаменти довелося робити різної глибини. Крім того, Мічурін замінив дерев'яні конструкції куполу на цегляні, і збудував дерев'яні сходи замість під'їзду до церкви. У 1844 році ці дерев'яні сходи змінили на чавунні.

Андріївська церква в Києва – найяскравіша пам'ятка у стилі бароко. Їй характерні всі найголовніші риси цього архітектурного напряму: парадність, мальовничість та ефектність архітектурних форм, велика кількість ті різноманітність декору, позолоти, легкість та динамічність силуету.

Зовнішнє оздоблення фасадів дивують різноманітністю та фантазійностью декору, але внутрішні інтер'єри Андріївської церкви ще мальовничіші. Роботами по оформленню внутрішнього інтер'єру керував сам Растреллі, його руці належить проект іконостасу і рісунок-шаблон у натуральну величину. Велику історичну і художню цінність представляє живопис Андріївської церкви. Більшість розписів – це частина ікон іконостасу, кафедри, купол (купольні картини написані масляними фарбами на полотні), виконані в Петербурзі художником И. Вишняковим та його учнями. Також великий вклад в створення неповторного живопису цієї церкви в Києві внесли художники И. Роменський. И. Чайковський, а також А. Антропов.

Не дивлячись на те, що живопис Андріївської церкви, як по традиції, присвячений релігійним сюжетам, по манері виконання він ближче до світського. У зображеннях переважають яскраві фарби, пишній одяг, пейзажі, натюрморти та безліч побутових деталей. Все в комплексі: різьблення, живопис, ліпні прикраси – створюють легку та життєстверджуючу атмосферу, позбавлену похмурого аскетизму.

Після смерті Єлизавети Петрівни (1763 рік) імператорський двір не підтримав її інтерес до київських храмів, і Андріївська церква вже протягом декількох перших років з моменту закінчення будівництва прийшла в занедбаний стан. Освятили храм лише в 1767 році. Впродовж свого існування Андріївська церква використовувалася за призначенням дуже мало.

Вкрай невдале місце, постійна загроза зрушень грунту та обвалення будівлі не раз ставили її під загрозу. У 1843 році сталося чергове зрушення грунту, в результаті якого фасад Андріївської церкви дав значну тріщину. Церкву потрібно було рятувати, необхідна була негайна реставрація. В результаті цієї реставрації, а також інших, таких, що проводилися в 19 столітті, Андріївська церква втратила деякі свої первинні елементи, грубо спотворилися контури куполу та був втрачений його декор. Потреба в черговій реставрації виникла на початку 20 століття, і її здійснює архітектор Володимир ніколаєв, використавши креслення Растреллі.

У період з 1917 по 1953 роки не раз проводилися роботи по зміцненню горба та фундаментів Андріївської церкви в Києві, а також по реставрації та збереженню її інтер'єру.

З 1968 року Андріївська церква була оголошена музеєм, служби у ній припинилися. Саме Андріївська церква фігурує у фільмі За двома зайцями, в якому грають відомі на Україні та за її межами актори: Олег Борисов, Маргарита Криницина, Микола Яковченко.

У 1970 році, коли Андріївська церква входила до складу заповідника Софія Київська, заповідник зробив запит у Віденський музей, і отримав фотокопії креслень Растреллі. Саме за цими кресленнями архітектори Києва відновили первинні контури куполу, й він став таким, яким його задумав Растреллі.

Головною святинею Андріївської церкви є частка мощів Андрія Первозванного, привезена з Італії. Зберігається вона в спеціальному ковчезі. Серед інших реліквій цього київського храму – Євангеліє в коштовному окладі, подароване церкві імператором Олександром.

У минулому проводилися регулярні роботи по зміцненню схилів горба: висаджували рослини з глибоким гіллястим корінням, застосовували дренажні пристосування. Наймасштабніші роботи подібного роду були здійснені в 1923-1926 роках, коли довкола церкви було побудовано обвідне дренажне кільце, і в 1970-1972 роках, коли схили укріпили на глибину об 20 метрів залізобетонними палями.

Але всі ці заходи з часом втрачають свою ефективність і сьогодні випадки провалів грунту почастішали. У стінах і фундаментах з'явилися тріщини, які збільшуються в розмірах. Немало цьому сприяє активне будівництво в цьому районі, яке збільшує навантаження на схили горба. Про це говориться і в попередженнях фахівців Центру аерокосмічних досліджень землі НАН України.

Громадськість вже не один рік добивається внесення Андріївської церкви до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, але за правилами цієї організації, всі об'єкти, що вносяться до реєстру, повинні перебувати в гарному стані, конструкції мають бути надійними, а інтер'єри – відреставрованими. Довкола пам'ятника має бути створена буферна зона, в якій заборонено вести будь-які будівельні роботи, а держава повинна забезпечувати дотримання цих вимог. Тому пропозиція була відхилена внаслідок порушення норм охорони тавикористання цього пам'ятника історії і архітектури – єдина зі всіх пропозицій різних країн.

Черговий сумний поворот в долі Андріївської церкви стався в травні 2008 року, коли секретаріат президента В. Ющенко прийняв рішення про зняття храму з балансу заповідника Софії Київської, та передав його Українській автокефальній церкві. На жаль, на сьогоднішній день Андріївська церква знову потребує проведення серйозних робіт не лише по зміцненню фундаментів. Не поліпшило стан внутрішніх інтер'єрів і використання її як діючого храму. Сумно, що в 21 столітті, коли технології досягли небувалого розвитку, може безслідно зникнути рідкісний по красі пам'ятник історії, який змогли зберегти попередні покоління, що мали в своєму розпорядженні більш ніж скромні засоби і навички. Скільки ще простоїть Андріївська церква – невідомо, тому краще поквапитися, поки ми ще маємо можливість бачити її хоч би в такому стані.

Легенди та міфи:

За легендою, в тому місці, де зараз котить свої хвилі Дніпро, колись було море. Апостол Андрій піднявся на пагорб, встановив на ньому хрест, та промовив, що тут з’явиться велике християнське місто, після чого, води морські відступилися. Якась їх частка сховалася під Андріївську гору. Коли тут будували церкву, начебто знайшли джерело. З того часу на горі стали зводити дерев’яні церквиякі замінювали одна одну, поки не була збудована нинішня кам’яна Андріївська церква. Цікаво, що в Андріївській церкві немає дзвонів. Кажуть, що тільки-но пролунає звук дзвонів, як вода прокинеться та затопить не лише Старий Київ, але й Лівбережжя, яке в давнину ще не було Києвом.